До завершення матчу «Бенфіка» – «Реал Мадрид» залишалася хвилина, а в мене було ще п’ять до планового відключення світла. Я думала, що так само планово піду спати, але подвиг Анатолія Трубіна порушив мій добовий ритм, тож я не могла заснути.

Ось український воротар клубу «Бенфіка» на останній доданій хвилині матчу за наказом тренера покидає ворота. Потім головою забиває гол мадридському «Реалові». Навіть не здогадуючись, як він потім сам зізнався, що цей гол радикально змінює позицію його команди в таблиці. Це все відбувається на очах Андрія Луніна – іншого українського воротаря, який грає за «Реал Мадрид», але зараз сидить на лаві запасних. Матч закінчився рахунком 4:2, кваліфікацією «Бенфіки» до наступного раунду Ліги чемпіонів, галасом коментатора і моїм ступором.

Я увійшла в інтернет, щоб почитати коментарі вболівальників. Проаналізувала їх на польських, українських і для гарантії французьких спортивних сайтах. Згода й однодумність: це був гол, який увійде в історію. Без хейту, без сумнівів, без упередження: Анатолій Трубін – це герой світу спорту. Футбол понад усе. Він видобуває квінтесенцію, показує сутність. У цьому виді спорту все можна виміряти, в ньому все підпорядковується прозорим правилам і найчастіше об’єктивній оцінці.

Звісно, варто визнати, що всесвіт перед Анатолієм вклонився і все склалося для його успіху. Він опинився у відповідному місці та часі. Але, мабуть, тільки він знає, як довго він шукав це місце і як ретельно обирав момент. Адже дослідження у сфері психології доводять, що жоден витвір мистецтва не є випадковим. За кожним із них криється важка й довготривала праця автора та його характер.

Коли температура на стадіоні в Лісабоні сягала максимуму, а в Рівному падала до -22 градусів, я сиділа в гардеробі й вибирала термоодяг, міркуючи над тим, як дожити до кінця сезону. У стані зимової гібернації мені не хотілося слухати психологів, читати поради, аналізувати травми дитинства, а тим більше виходити зі славнозвісної зони комфорту.

А тут на тобі! Анатолій Трубін, який мене геть не цікавить, на каналі, який я рідко дивлюся, забиває гол, який мене не стосується, і робить землетрус у моїй психіці, який пробуджує мене із зимової сплячки й вириває з інформаційного негативного шуму. Неймовірний гол на останній хвилині матчу і в найкращий момент сезону виявляється витвором не лише для мистецтва, але й для прогресу... в голові.

А ви що робите, коли у вас тільки одна хвилина? Залишаєтеся на своїй половині й захищаєте ворота чи, ризикуючи, вибігаєте й забиваєте гол? Слухаєте тренера чи стоїте на своєму? Граєте в найкращій команді світу, сидячи на лаві запасних, чи у слабшій команді, але в основному складі? Заглиблюєтеся в тему і длубаєтеся в деталях чи робите ставку на все й виконуєте неможливе, дізнаючись при нагоді, що зробили те, що найважливіше? Витрачаєте життя на самовдосконалення і відкладаєте успіх на потім чи намагаєтеся досягнути його щоразу, як виникає нагода? Перебуваєте тут і зараз чи живете за принципом «колись це вже було» або «ось-ось буде»?

Я дякую Анатолію Трубіну за те, що він допоміг мені вийти з психологічного гардеробу в цей зимовий депресивний час. Тепер, чекаючи на потепління, я буду дивитися зимову олімпіаду в Італії і читати «Самотність воротаря» Віктора Вальдеса (пол. «Samotność Bramkarza», ісп. «#MétodoV»). І залишатимуся в безпечній зоні комфорту, бо Трубін – не один. Таких, як він, в Україні – тисячі. Вони забивають голи переважно на першій лінії фронту. В іншій формі, в надзвичайно тяжких умовах, але з такою самою витонченістю й результативністю. А ми тут, у тилу, з польськими прапорами вболіваємо, як тільки можна, і беремо приклад.

Якби Гарі Лінекер коментував цей матч, він сказав би: «Футбол – це проста гра: 22 чоловіків ганяються за м’ячем 98 хвилин, а врешті виграє... Україна!»

Ева Маньковська,

Українсько-польський союз імені Томаша Падури в Рівному

Фото: Pixabay

P. S.: Гарі Лінекер – англійський футболіст, зараз спортивний коментатор. В оригіналі його цитата звучить так: «Футбол – це проста гра: 22 чоловіків ганяються за м’ячем упродовж 90 хвилин, а врешті виграє Німеччина».