Ян Кепура, син пекаря із Сосновця, став одним із найвідоміших польських артистів. Своїм голосом він підкорював сцени й серця меломанів у всьому світі. Люди його цінували, любили і захоплювалися ним.
Ян народився 16 травня 1902 р. Ще учнем Державної гімназії імені Станіслава Сташиця у Сосновці брав участь у Сілезькому повстанні. Закінчивши середню школу і склавши іспит зрілості, згідно з бажанням батька, розпочав навчання у Варшавському університеті. Юриспруденція мала запевнити Янові стабільне, безпечне й заможне життя.
Однак потайки від батьків майбутній тенор брав уроки співу. Насправді музика була для Кепури цілим світом. Щоб мати змогу оплачувати заняття з викладачами, які ставили йому голос, юнак підробляв під час навчання, торгуючи французькими парфумами. Любов до співу і мрії про велику сцену перемогли, тож Ян Кепура, попри рішучий протест батька, покинув стежку юридичної кар’єри.
Перший свій концерт Кепура дав у Сосновці в залі кінотеатру «Сфінкс». Був 1924 р. Невдовзі після цього молодого тенора прийняли до хору у варшавському Великому театрі. Він отримав партію гураля в «Гальці» Станіслава Монюшка. Згодом у нього її відібрали, бо молодий чоловік, прагнучи за всяку ціну продемонструвати власну майстерність, видовжував кілька своїх нот понад усяку пристойність, незважаючи на вказівки диригента.
Ян Кепура у своїй першій сольній і головній ролі дебютував у 1925 р. на сцені Оперного театру у Львові. Це був «Фауст» Гуно. В 1926 р. він виїхав до Відня. Тут молодим артистом зацікавилися директор «Staatsoper» Франц Шальк, а також примадонна віденської опери Марія Єріца. Польський тенор разом із нею виступав в опері «Тоска». Наступних три місяці – це час надзвичайно напруженої праці та постійних виступів.
Гастрольне турне співака проходило через найбільші й найвідоміші сцени в Берліні, Празі, Будапешті, Лондоні та Мілані. Ян Кепура захоплював і був відомий не тільки своїм голосом із винятковим тембром, а й небувалою працездатністю. Він міг годинами повторювати одну фразу, доки не впевнювався, що досягнув потрібного звучання.
Ось так розпочалася велика кар’єра хлопця із Сосновця. Перед ним навстіж відкрилися найпрестижніші сцени, включно з «Metropolitan Opera House» у Нью-Йорку, де він дебютував роллю Рудольфа в «Циганерії» Джакомо Пуччіні. Після неї були партії, зокрема, у «Кармен», «Ріголетто» та багато інших.
Виняткового, до того ж вродливого артиста, героя-коханця, підхопила нова галузь культури, яка тоді просто штурмом здобувала небувалу популярність. Кіно. Саме завдяки ролям у фільмах Ян Кепура став ідолом і об’єктом обожнювання натовпів. І там він сяяв як найясніша зірка. Актор був приємною у спілкуванні людиною, він охоче зустрічався зі своїми шанувальниками.
Виступ на площі Пілсудського у Варшаві, 1936 р. Public domain
Легендою стали концерти, які він давав з балкону готелю «Брістоль» чи даху автомобіля. Натовпи слухали його і віватували на його честь. А «Брюнетки, блондинки, я вас всіх, дівчатка, цілувати хочу…» мугикав майже кожен. Після Другої світової війни влада соціалістичної Польщі вперто відмовлялася видати візу Кепурі, який проживав у Сполучених Штатах.
Артист не отримав її й тоді, коли в 1951 р. помер його батько. Для тодішньої влади він був символом колишньої ненависної буржуазної Польщі. Тож до Польщі він приїхав аж у 1958 р. Попри огидні статті у пресі, сповнені пасквілів на співака, в аеропорту в Окенце його зустрічали натовпи. Це був останній візит Яна Кепури до Польщі.
15 серпня 1966 р. один із найвідоміших польських тенорів помер від інфаркту. Згідно з його волею, артиста поховали на Повонзківському цвинтарі у Варшаві. У місті, якому він віддав своє серце.
Могила Кепури на Повонзківському цвинтарі у Варшаві. CC BY-SA 3.0. Автор: Wujektsal
Труну на місце спочивання супроводжували незчисленні маси поляків. Письменник і публіцист Єжи Вальдорф написав пізніше: «Я не певен донині, чи стара Варшава, яка крокувала на Повонзки за труною, не йшла також для того, щоб поховати власну молодість». Адже Варшава, для якої Кепура співав у молоді роки, загинула на війні.
Габріеля Возняк-Ковалік,
учителька, скерована до Луцька організацією ORPEG
На головному фото: Ян Кепура, 1935 р. CC BY 4.0. Автор: Los Angeles Times
