«У мене було яскраве життя і я ні про що не жалкую. Я робив те, що любив, і це моя найкраща нагорода», – говорив Єжи Поломський. Його пісні співала вся Польща. Цей надзвичайно обдарований артист був із поляками впродовж багатьох поколінь, мінливих мод і захоплень, завжди вірний своєму музичному стилю.

Поломський закінчив Вищу театральну школу у Варшаві, але зіграв лише два сезони в театрах «Буффо» та «Сирена», щоби невдовзі обрати співацьку кар’єру. Він завжди був вдячний Людвіку Семполінському (видатний польський актор і педагог, – ред.), який порадив йому обрати саме такий творчий шлях. У своїй квартирі співак до кінця життя зберігав його фото з автографом.

Хіти Поломського – «Бо з дівчатами», «А мені не шкода літа», «Дай», «Уся зала співає з нами», «Ніколи не забудеш», «Коли знову заквітне білий бузок», «Моя мила, моя тиха», «Блакитна хусточка», «Ця остання неділя», «Чи ти знаєш, моя мала» – знали всі шанувальники польської пісні в Польщі й за кордоном. Із ностальгією я згадую чорну вінілову платівку 1969 р. під назвою «Дай», яку я слухав на грамофоні «Bambino 3».

Співак брав участь у фестивалях у Польщі та їздив із концертами до багатьох європейських країн, а також до США, Канади, Куби й Австралії. В 1967 і 1969 рр. він здобув звання найпопулярнішого співака американської Полонії в результаті голосування, організованого «Радіо Чикаго». Під час воєнного стану артист перебував у турне в Сполучених Штатах. Він міг там залишитися, адже мав зелену карту, але повернувся на Батьківщину, бо не уявляв життя в іншій країні, хоча, як говорив, багато чого його в Польщі не влаштовувало.

Слова пісень для Поломського писали відомі автори, зокрема Агнешка Осецька, Войцех Млинарський, Адам Кречмар, Іренеуш Ірединський, Йонаш Кофта і Яцек Циган. Найбільше він любив співати власні композиції, але й виконував кавери на пісні періоду міжвоєнного десятиріччя та на відомі закордонні хіти. Сам ніколи не писав ані текстів, ані музики, бо дотримувався принципу: якщо хтось робить це краще, то він не буде цим займатися.

Усі підкреслювали його бездоганну вимову, теплі баритонові барви в голосі, завжди елегантний костюм, вміння триматися на сцені, усмішку, особисту культуру й почуття гумору. Його виступи були великою подією для глядачів.

Єжи Поломський співав в дуеті з Іреною Сантор, Тетяною Окупнік, Анною Вишконі, Даміаном Укеє та іншими. У 2006 р. виконав із групою «Big Cyc» нову версію свого незабутнього хіта з минулих років «Бо з дівчатами». Потім записав нову пісню «Час нас змінює». У 2007 р. був членом журі на 44-му Сопотському фестивалі. У 2009 р. Поломський отримав нагороду «Золотий Фридерик» за свої мистецькі здобутки. Він спокійно ставився до того, що роки спливають і все у світі має кінець. Артист розумів, що життя полягає в постійних змінах, зокрема у сфері музики. У 2019 р. Поломський вирішив завершити мистецьку кар’єру з огляду на стан здоров’я.

Єжи Поломський, 2014 р. Автор: Kinga Szafruga, CC BY 3.0

Співак завжди брав участь у благодійних акціях і підтримував діяльність фондів, які надають допомогу нужденним. Він допомагав поширювати знання про аутизм у рамках проєкту «Аутизм – це не вирок», підтримував фонд відомої акторки Анни Димної «Попри все», виступав зі своїми піснями у Кракові під час акції «Гра задля гавкоту», дохід від якої скерували на безпритульних тварин. Поломський відвідував Дім артистів-ветеранів польської сцени у Сколімові. Наприкінці життя через проблеми з пересуванням і сам оселився в цьому осередку.

Увечері 14 листопада цього року Поломський помер у варшавській лікарні Міністерства внутрішніх справ і адміністрації. Поминальну месу відправили в костелі Всечесного хреста у столиці. Артиста поховали в сімейному склепі на Алеї заслужених на Повонзківському кладовищі у Варшаві. Похорони мали державний характер. У храмі й на цвинтарі співав хор «Мазовше», з яким Єжи Поломський багато разів виступав у Польщі та за кордоном.

Вєслав Пісарський,
учитель польської мови, скерований до Ковеля організацією ORPEG

На головному фото: Платівки Єжи Поломського. Public domain