Зустрічі Дискусійного кіноклубу «Плеограф», який розпочав діяльність в Луцьку цього року, відбуваються за традиційною схемою – лекція, показ, дискусія. Цього разу перед лекцією підсумували кіносезон 2019 р.

Під час останньої в цьому році зустрічі Дискусійного кіноклубу «Плеограф» у Луцьку, яка відбулася 2 грудня в кінотеатрі «Multiplex», консул Тереза Хрущ із Генерального консульства РП у Луцьку подякувала глядачам, а також студенткам відділення полоністики Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки і Мистецькому об’єднанню «Стендаль» за організацію діяльності клубу. Окрім цього, глядачі, яких відібрали шляхом жеребкування, отримали від консульства подарунки, пов’язані з польським кіно.

Підсумовуючи сезон Тереза Хрущ підкреслила, що проєкт Дискусійного кіноклубу, який започаткували в Луцьку, розходиться Україною. Польське кіно почали показувати консульства в Києві й Вінниці, а також в Одесі, де Пьотр Стельмащук із холмського Центру кінокультури «Zorza», який модерував усі цьогорічні зустрічі Дискусійного кіноклубу в Луцьку, провів лекцію на передпрем’єрному показі фільму «Ціна правди» Агнєшки Голланд (польською фільм називається «Obywatel Jones»), який зараз демонструють в українських кінотеатрах.

Під час останньої в цьому році лекції в Луцьку Пьотр Стельмащук представив глядачам драму Марціна Врони «Хрещення» (2010 р.).

«Це історія двох друзів дитинства, історія про дружбу на смерть і на життя, про добро і зло, про те, що зло є в кожному з нас, невідомо тільки, яким чином і коли воно проявиться. Марцін Врона в цьому фільмі дає нам чітко зрозуміти, що в нашому житті через наші ж рішення можуть скластися ситуації без виходу», – сказав Пьотр Стельмащук.

Історію головних героїв він порівняв із відносинами між біблійними братами Каїном та Авелем. До речі, під час Фестивалю польських художніх фільмів у Гдині 2010 р. обидва актори, які зіграли ролі головних героїв (а це Томаш Шухардт і Войцех Зелінський), за найкращу чоловічу роль отримали Золотих левів – головну нагороду кінофестивалю.

Як сказав Пьотр Стельмащук, в дискусійних кіноклубах у Польщі «Хрещення» мало величезний успіх, але водночас викликало суперечливі оцінки: з однієї сторони глядачі захоплювалися, з другої – навіть виходили із зали.

«Фільм містить дуже сильне послання, а також показує багато зла. Режисер будував його досить традиційно, втягуючи глядача в акцію: атмосфера з кожним днем стає напруженішою і ми розуміємо, що щось відбудеться. На екрані ми побачимо цілий тиждень із життя головних героїв. Завершується все в неділю, коли Міхал хрестить свого новонародженого сина, а хресним батьком стає його друг Янек. Я хотів би, щоб особливу увагу ви звернули на завершальну сцену хрещення в костелі, яка підсумовує весь зміст цього фільму», – звернув увагу глядачів Пьотр Стельмащук.

Він додав, що у «Хрещенні» немає чітких дороговказів і до кінця невідомо, чи те, як поводяться герої, – це добре чи погано: «Режисер не дав нам підказок», – зазначив Пьотр Стельмащук.

Після показу відбулася розмова про те, що відбулося на екрані, про добро і зло, вибір, який зробили герої фільму, та символічні сцени.

Завершуючи зустріч, Пьотр Стельмащук подякував глядачам за те, що вони дивилися й пізнавали польське кіно. Порекомендував також переглянути фільм Агнєшки Голланд «Ціна правди».

Упродовж 2019 р. у рамках Дискусійного кіноклубу в Луцьку глядачі переглянули, зокрема, фільми «Хочеться жити» Мацея Пепшиці, «Боги», «Найкращий» Лукаша Пальковського й «Птахи співають в Кіґалі» Йоани Кос-Краузе та Кшиштофа Краузе, а також «Мої дочки – корови» Кінги Дембської.

Картини для показів обирали із фонду фільмів з українськими субтитрами, які має у своєму розпорядженні Польський інститут у Києві. Потрібно було лише попросити авторів про дозвіл на безкоштовний показ за кордоном. «Усі фільми походять з легальних джерел, на показах ми користуємося легальними копіями й маємо дозволи власників авторських прав. Це, звичайно, впливає на вибір фільму для показу. Для нас було також важливо, щоб вони відображали те, що протягом останніх років відбулося в польському кінематографі», – зазначив Пьотр Стельмащук.

На запитання про те, чи був якийсь фільм, котрий луцькі глядачі сприйняли інакше, ніж він очікував, Пьотр Стельмащук навів приклад трагікомедії «Мої дочки – корови» Кінги Дембської: «Більшість глядачів вважали, що це сумний фільм, а на мою думку, попри смерть батьків і конфлікт між сестрами, це дуже позитивна історія, яка дає надію, заохочує наc діяти разом. Те саме про стрічку сказала й режисерка, зазначивши, що вона для неї є своєрідним трампліном, а для світу дуже позитивним сигналом».

Покази в рамках Дискусійного кіноклубу «Плеограф» відбувалися завдяки фінансовій підтримці Генерального консульства РП у Луцьку. Проєктом від самого початку опікується консул Тереза Хрущ. Під час закриття сезону вона сказала, що в наступному році кіноклуб діятиме в іншому форматі.

«Ми починали з показів для студентів, які не були відкритими для широкого загалу. Потім організували безкоштовні перегляди у формі дискусійного кіноклубу, тобто з лекціями й дискусією. Зараз ми хочемо створити товариство, яке саме собі радитиме з організацією таких заходів», – сказала Тереза Хрущ. На наступний рік консульство запланувало платні покази, тобто глядачі муситимуть купувати квитки. Для волонтерів та учасників клубу проведуть майстер-класи, присвячені аналізу фільмів.

У Польщі глядач також мусить заплатити за перегляд фільму в рамках дискусійного кіноклубу. «Це клубна структура, тож від самого початку було так, що її учасники купували абонемент, щоб можна було зрозуміти, чи варто готувати наступний показ», – зазначив Пьотр Стельмащук. На території Польщі сьогодні діють близько 140 дискусійних кіноклубів і за перегляд фільму в кожному з них потрібно заплатити, але квитки коштують дешевше, ніж у кінотеатрі. За цим самим принципом планують організувати покази в наступному році в рамках Дискусійного кіноклубу «Плеограф» у Луцьку.

Текст і фото: Наталя ДЕНИСЮК