28 березня в культурному центрі «Passage Interdit» за ініціативи Генерального консульства Республіки Польща в Луцьку стартував новий кінопроект – Дискусійний кіноклуб.
Клуб у Луцьку створили за зразком тих, які діють у Польщі. Йдеться про добровільну асоціацію поціновувачів кіномистецтва, які не лише прагнуть поглибити свої знання в цій галузі, але й мають намір брати активну участь у просуванні кращих картин польського кінематографу.
Для першого перегляду обрали стрічку режисера Мацея Пепшиці «Хочеться жити» 2013 р. Захід розпочався з виступу співзасновника дискусійного кіноклубу «Rewers» (Холм) Пьотра Стельмащука. Він розповів про діяльність кіноклубів у Польщі, режисера стрічки та зйомку.
Показ фільму відбувався польською мовою з використанням субтитрів українською. Відвідали захід більше сотні осіб, які згодом долучилися до дискусії.
Віце-консул Тереза Хрущ розказала, що Генеральне консульство Республіки Польща в Луцьку вже понад два роки просуває сучасне польське кіно за допомогою проектів, аудиторією яких є студенти-полоністи факультету філології та журналістики СНУ імені Лесі Українки. «Ми організували перегляди фільмів у поєднанні із зустрічами з діячами кіномистецтва та режисерами в Холмі, Замості, Луцьку та Тернополі, які учасники позитивно оцінили. У цій ситуації очевидною стала ідея започаткувати Дискусійний кіноклуб у Луцьку. Студенти-волонтери під опікою команди Мистецького об’єднання «Стендаль» цьогоріч проводитимуть щомісяця покази сучасного польського кіно. Традиція дискусійних клубів у Польщі сягає 1956 р. і керується принципом ППД – прелекція, перегляд, дискусія. У цій формулі ми хочемо представити фільми в Луцьку, запросивши цікавих гостей зі світу кінематографу Польщі. Покази відкриті для всіх охочих, і я сподіваюся, що це стане чудовою можливістю, аби ознайомити лучан із польською культурою та мовою», – зазначила віце-консул.
Стрічка «Хочеться жити», заснована на історії Матеуша, якому при народженні лікарі винесли безапеляційний вирок – «рослина», викликала шквал емоцій у глядачів.
Відвідувачка показу Світлана Федонюк під час дискусії так прокоментувала картину: «Хочу звернути увагу на те, як якісно зроблено фільм і чому він зачіпає струни душі. Кіно надзвичайно красиве своїм сценарієм і режисерською роботою, воно говорить до серця. І навіть, якби його продемонстрували без слів, ми могли б усе зрозуміти, настільки правильно вибудовані кадри. Це універсальна кіномова. Це фільм про боротьбу людини, яка прагне бути почутою. Хочеться подякувати режисеру та команді».
Артем Симонян після показу зазначив: «Під час перегляду фільму двічі плакав і багато сміявся. Давайте будемо чесними: тематика кінострічки відштовхує. Завжди складно починати дивитися фільм із такою історією, ти боїшся, що режисер витягуватиме з тебе співчуття, давитиме на тебе. Це ніби йти в місце, де, як ти знаєш, тобі розкажуть погані новини. Але стрічка тим і хороша. Її зняли не для того, аби сказати «ось неповносправна людина і їй тяжко», а для того, щоб показати «ось людина і вона щаслива». Не кожна комедія може подарувати стільки хороших емоцій, як цей фільм».
До організації показу долучилися студентки факультету філології та журналістики, одна з яких – Маргарита Єрмейчук – поділилася своїми враженнями від кіно: «Цей вечір проведений із користю. Такі стрічки трапляються нечасто, на жаль. Фільм змушує подумати, змінює ставлення до людей і вносить корективи у свідомість. Дивишся й ненароком розумієш, як хочеться жити! Це свого роду поштовх, кисень, після якого хочеться вчитися чути, розуміти та любити. Це була чудова можливість перезапустити свій мозок і поринути в приємну атмосферу!»
Після перегляду стрічки ще довго не вщухали розмови, а організатори запросили присутніх на наступний показ, який відбудеться 17 квітня.
Мистецьке об’єднання «Стендаль»
Фото: Олександра Назарчук
