Зорій Файн успішно реалізувався у різних сферах культурного життя не лише в Україні. Він – умілий фотохудожник, композитор, журналіст, мистецтвознавець, педагог. Лауреат багатьох міжнародних конкурсів. Його фотороботи представлялися на 60-ох персональних виставках у різних країнах світу. Світлини Зорія Файна стали ілюстраціями численних альбомів і книг. Про свою творчість і тонкощі фотографування він погодився поділитися із читачами «Волинського Монітора».
- Зорій, мені відомо, що Ви заснували школу фотографів. Усі можуть стати вмілими фотографами, коли вивчать технічні тонкощі фотографування?
- На жаль, ні. Технічна грамотність – це важливий аспект, але якщо у фотографа немає особливого «зору», то картинка не вийде. Інтернет рясніє різноманітними красивими картинками, проте в них не вгадується ні автор, ні його почерк, ні стиль. Така фотографія не має майбутнього. На лекціях для своїх учнів я невтомно повторюю, що крім технічного домашнього завдання, необхідно знімати як можна більше світ навколо і приносити роботи на обговорення – це єдиний спосіб передати учневі «бачення» картинки.
- Фотоіндустрія заполонила усі сфери життя. Апарати для створення світлин є практично у кожній сім'ї. Це може призвести до зникнення професійних фотографів? Навіщо замовляти професіонала, коли самому можна зробити знімки чи попросити знайомого?
- Абсолютно згоден. Впевнений, що у майбутньому професія фотографа зникне. Причина – доступність технічних засобів і вимирання смаків. По-друге, безпосередній зв'язок із економікою та політикою держави: якщо не вистачає на хліб, тоді не до видовищ. Для порівняння приведу приклад: я випадково увімкнув телевізор, коли був у Гонконзі. Симфонічний оркестр складався із дітей віком від 5 до 12 років. Вони грали Чайковського. Причому грали ці діти так, як я у нас давно серед дорослих подібного виконання не чув.
- Які фотороботи нині користуються найбільшим попитом серед глядачів і покупців?
- В усі часи цінувалася авторська фотографія, але упродовж останнього року-двох у широкої публіки особливим успіхом користується кіч, нашпигований безкоштовними, скачаними пресетами.
- За освітою Ви – професійний композитор, мистецтвознавець. Довелося працювати за спеціальністю? Не жалкуєте, що нині більша увага приділена саме фотографії?
- Ні, не жалкую. Фотографія – це повноцінний вид мистецтва і життєдіяльності художника, просто це інші двері у Прекрасне! (Посміхається, - авт.). За спеціальністю працював першу частину свого життя – це описано у моєму блозі.
- Знаю, що Вас запрошували стати особистим фотографом багатьох відомих людей. З ким із зірок та політиків довелося працювати і які цікаві моменти були пов'язані із цією роботою?
- Легше перерахувати з ким не доводилося працювати. Цікаві, а особливо пікантні ситуації, були всюди. Але розповідати про них – не в моїх правилах. Можливо, у майбутньому, коли це буде неактуально, я напишу книжку спогадів.
- Ви – лауреат багатьох міжнародних премій, нагород. Яку було найважче здобути?
- Важче всього, і про це пам'ятаю донині, було здобути першу нагороду – грамоту, отриману в шестирічному віці за сольне виконання пісні «Блакитний вагон». У дитинстві я мав чистий голос – був солістом шкільного хору. Пригадую улюблену пісню того часу – «Крилаті качелі».
- Фотографування стало сімейною справою? Ваш брат також професійний фотограф?
- Так, брат також хороший фотограф. Він усе вбирає, як губка, тому застрахований від винайдення велосипеда.
- Якби мали можливість не виконувати жодних приватних замовлень, то в якій країні жили б і що фотографували?
- Добре запитання. Це моя мрія! Країну не поміняв би, жив би тут. Я – патріот. Завжди отримую різні пропозиції щодо зміни місця проживання. Окрім цього, я багато подорожую, причому в далекі мандрівки. Україна – єдина країна, рідна, незамінна. А ось знімав би фотоапаратом місця, де людей у кадрі немає взагалі – пейзажі.
- Професія папарацці, працівників, котрі за будь-яку ціну намагаються сфотографувати відому людину в скандальному ракурсі нині особливо популярна. Мали замовлення «спіймати на гарячому» зірку?
- Так, подібні замовлення отримував. Але папарацці – не мій стиль та профіль. Проте навички «стеження» доволі корисні у фоторепортерській практиці.
- Ілюстрування книг і альбомів вимагає чимало зусиль. Сучасні книги якісно оформлені чи все ж переважає несмак?
- Доволі незначний відсоток сучасних книг ілюстровані професійно. Це й не дивно – залучення професіонала вимагає коштів. Проте часто ми стикаємося з тим, що улюблена собачка на білборді, сфотографована у гамірній застільній компанії, з подачі боса, ілюструє будь-який товар, і ми це візуально споживаємо.
- Що побажали б людям, котрі придбали солідний фотоапарат і мріють стати професіоналами?
- Продайте солідний фотоапарат і купіть «мильницю»: може, тоді ви зможете залишитися непоміченими для оточуючих і вам вдасться настільки не потурбувати навколо простір, що раптом і ваш кадр виявиться вдалим.
Розмовляв Віктор ЯРУЧИК
