Нові радянські щасливі часи, що розпочалися восени 1939 р., заполонили багатьох. Хто зорієнтувався, швидко заготовив деревину на будинок, доки нові господарі не заборонили й самі інтенсивно не почали різати ліс. Навіть тютюн можна було саджати, ніхто не карав.

Нарисом про учителя Сарненської школи № 1 Мар’яна Гжибека ми продовжуємо цикл статей про учителів, репресованих радянською владою в 1939–1941 рр.

Це була невелика, непримітна брошурка, надрукована на звичайному папері, яка на перший погляд нічим не відрізнялася від багатьох їй подібних. Автора, на жаль, не пам’ятаю. Тим, що робило її особливою, були рік видання, 1927-й, і назва «Savoir-vivre для кожного».

Достатньо глянути на карту України, щоби переконатися, що Летичів – це Поділля, до того ж східне. Тоді чи доречно говорити про ікону Матері Божої Летичівської в контексті Волині? Виявляється, так. І не лише тому, що Летичів колись належав до величезної Луцько-Житомирської римо-католицької дієцезії.

Ми завжди чекаємо на ці особливі дні на початку вересня. Кременець одягається в осінні барви, вулиця Юліуша Словацького розквітає фантастичними композиціями кольорових осінніх квітів, які виставляє шкільна молодь.

Цей винятковий митець на перший погляд був ніким. У нього не було майстерні, дорогого одягу та грошей. Він був лише цікавинкою містечка, в якому жив і малював. Мабуть, інколи він почувався як у поганенькому цирку, куди люди приходять, аби подивитися на жінку з бородою чи людину-слона.

За Польщі, коли панувала темнота, одного холостяка з Омелянки зводили з майбутньою дружиною свати. Тож із молодою він нечасто бачився до весілля.

Одночасно з плином часу і появою інію на скронях ми все частіше починаємо страждати на таку поширену недугу, як куряча пам’ять, і дивитися на власне життя через рожеві окуляри, а роки, що давно минули, бачити виключно у світлих тонах.

Серпень і вересень – особливі місяці в історії Польщі. У цей період відбулися Варшавське повстання 1944 р., перемога над більшовиками 1920 р., серпневі страйки 1980 р., початок Другої світової війни 1 вересня 1939 р. і прихід совєтів 17 вересня того самого року.

На римо-католицькому цвинтарі, де поховані поляки, мешканці зниклих сіл Острівки та Воля Островецька, 30 серпня вчергове відбулася жалобна меса.