«Три чоловіки потрібно, щоб його обійняти», – каже Іван Бінюк, на обійсті котрого в селі Машові Любомльського району Волинської області стоїть дуб Болеслава Пруса.

Цей фоторепортаж я присвячую Станіславу Карчевському, Францішку Суліковському та Станіславу Мишаковському.

Юзеф Сидорович – член однієї з дубенських п’ятірок Союзу збройної боротьби – 2. Перебуваючи під фізичним і моральним тиском енкаведистів, він більше місяця категорично заперечував свою причетність до діяльності польського підпілля в Дубні.

У 1939 р., після встановлення радянської влади, Кременецький ліцей перетворили в середню польську школу. Органи радянської влади особливо завзято переслідували польську інтелігенцію. Розпочалися арешти й депортації в Сибір.

Ось вже минулися гучні та менш гучні святкування Дня поляків і Полонії за кордоном. Проте цей день був… як кожний, відколи я тут опинилася. Схожий на наступний – на День Конституції 3 Травня.

Традиція будувати культові споруди на місці зруйнованих попередніх храмів присутня в багатьох народів світу. За давніх часів вибір локації для храму ніколи не був випадковим з огляду на енергетику, містобудівну композицію та доступність для прихожан. Костел Святого Антонія в Рівному (теперішній органний зал Рівненської обласної філармонії) не став виключенням.

У суботу, 6 травня, на Польському військовому кладовищі у селі Гайове Ківерцівського району відбулася поминальна меса. Присутні молилися за мешканців Пшебража і навколишніх сіл, які загинули під час братовбивчого польсько-українського конфлікту в 1943–1944 рр.

Товариство «Євроактивні» вже вкотре організувало виїзд в Україну. Цього разу учасники поїздки під почесним патронатом війта гміни Розпша Януша Єнджейчика вирушили польськими слідами Східними Кресами.

Школа польської мови при Товаристві відродження польської культури імені Юліуша Словацького в Кременці у 2016–2017 навчальному році прийняла більше двохсот учнів різних вікових груп, що у два рази більше, ніж минулого року. У вересні вона переїхала в нове приміщення на вулиці Вишневецькій, 103.

Цей фоторепортаж я присвячую Копідолу. Ніхто вже не пригадає його імені та прізвища, пам’ятають про нього тільки як про Копідола.