Пожежі завжди були страшенним лихом для мешканців сіл і міст, особливо у давні часи, коли будинки були переважно дерев’яними, з очеретяними стріхами або ґонтовою покрівлею, а освітлення й опалення – далеким від досконалості. Про найбільші пожежі, що вразили Луцьк, залишилися згадки в історичних документах.

У 1539 році горіли Верхній та Окольний замки, пожежа знищила архіви канцелярії луцьких князів. 1571 року згоріли будівлі навколо Ринкової площі. У 1617 році Луцьк запалили татари, котрі напали на місто. Пожежі 1724 і 1781 року серйозно пошкодили кафедральний костел Святої Трійці (знаходився неподалік від костелу Святих апостолів Петра і Павла). У липні 1803 року вогнем знищено десятки храмів, понад три сотні будинків міщан. У травні 1845 року пожежа спопелила майже всю забудову на острові, у тому числі вірменський храм.

Отже, виникненню професійної пожежної команди сприяли реалії самого життя.

Із будь-якої з трьох веж Луцького замку все місто, аж до найвіддаленіших околиць, видно, немов на долоні. Мабуть, цей фактор став вирішальним при виборі місця для розташування першої професійної пожежної команди, створеної постановою Луцької міської управи у 1879 році. Внутрішнє подвір’я замку було зручним для облаштування у ньому різних служб: конюшні, возовні, пізніше – гаражів, тренувальних стендів. На Владичій вежі збудовано невеликий будиночок-каланчу, спостережний пункт. Можливо, у ньому був дзвін чи інші засоби сигналізації, якими зобов’язаний був скористатись черговий, коли у будь-якій дільниці Луцька спалахувала пожежа. У 1925 році “Straż Ogniowa” отримала ще й телефон із номером 127, однак дозорці про лихо повідомляли оперативніше.

Штат першої професійної команди був невеликим: вісім пожежних і один старший брандмейстер. Останнім був житель Луцька Лук’ян Діонісійович Снітковський. Пожежний обоз тоді складався з одного парокінного ходу.

У 1913 році, під час гасіння пожежі в приїжджому цирку, Лук’ян Снітковський одержав важкі поранення. Відтоді старшим брандмейстером став його син Михайло Лук’янович Снітковський.

У 1924 році технічне устаткування (нині – матеріальна база) пожежного обозу поліпшилось. У його розпорядженні вже було 15 коней, які при потребі обслуговували 2 генераторні, 2 легкі і одну парову помпи, 200-метровий шланг, 9 бочок, 3 драбини, 6 гаків, 18 сокир, 10 відер, 14 касок, 3 брезентових уніформи, 18 пожежних поясів, 3 канати, 8 возів господарського призначення. У постійній бойовій готовності знаходився один парокінний виїзд. У тому ж році було придбано мотопомпу та однотонний автомобіль “Форд” із ручним насосом; у 1925 – тритонну автоцистерну на 3000 літрів води; у 1928 – до складу пожежного обозу введені устатковані силами особового складу два півторатонні автомобілі “Форд” із цистернами на 1000 літрів кожна.

Приказка “спить, як пожежник” – не про луцьких вогнеборців. Вони без роботи не сиділи. У 1924 році в Луцьку зафіксовано 96 пожеж, а вже у 1925 – 41. Найчастіше горіла сажа в димовідводах. Коли її не загасити вчасно, то вона може спричинити значні збитки. Ще горіли дерев’яні будинки, хліви, крамниці і склади.

Комендантом пожежної команди, яка знаходилась у порядкуванні  Луцького магістрату, до 1939 року був Вацлав Меснер. Йому підпорядковувалися два вахмістри, один піротехнік і чотирнадцять пожежних.

У 1929 році пожежна команда Луцька відзначила своє 50-річчя. До цього свята громадяни міста виготовили і подарували пожежним ювілейний прапор. Зображення, написи були вишиті золотими і срібними нитками на тканому шовковому полотнищі білого кольору, на фоні Георгіївських хрестів. З одного боку, в центрі блакитного хреста, був герб Польщі  (білий орел) і герб Луцька (Панна – жіноча постать у човні з вінками у розведених руках). Також на прапорі присутні дата “1879-1929” і підпис “Sumptem obywatelі m. Lucka” (Власним коштом – громадяни м. Луцька). З іншого боку, в центрі малинового хреста, зображено постать покровителя пожежників – святого Флоріана, а ще – дата і підпис: “Zawodowa straż pożarna m. Łucka” (Професійна пожежна команда м. Луцька). На білому фоні, між кінцями червоного хреста, розмістили пожежну символіку. Полотнище прапора було окантоване золотистою бахромою. До держака прапора було прикріплено декілька десятків металевих жетонів. Кожна делегація, що прибувала на святкування, прикріплювала свій жетон. Нині цей прапор є власністю Волинського краєзнавчого музею.

Пожежна команда Луцька розташовувалася на території замку із початку свого заснування до 1944 року.

Наталія ПУШКАР