Зиґмунт Щенсний Фелінський – син Еви Фелінської, яка є патронкою Товариства польської культури на Волині, Архієпископ Варшави – 11 жовтня 2009 року був зарахований до лику святих Папою Римським Бенедиктом XVI.

На Волині

Архієпископ Зиґмунт Щенсний Фелінський, син Герарда і Еви Фелінських, народився на Волині, у селі Воютин, 1 листопада 1822 року. У період перебування у Воютині та Зборошові сім'я Фелінських жила дуже скромно. Великий вплив на Зиґмунта мала мати, яка власним прикладом сформувала спосіб його мислення та вчинків. Пізніше Фелінський писав: „З материнською любов'ю слідкувала за всіма сторонами мого характеру (...), а знаючи мої здібності, дає поради, які без сумніву можна приймати, бо йдуть від привітності, від серця”.

Вихований у багатодітній сім'ї, в релігійній і патріотичній атмосфері з родинного дому виніс міцний фундамент віри. Завдяки цьому не зламався, коли у 1833 р. помер батько, а через п'ять років заарештували за патріотичну діяльність і вислали у Сибір його матір. Осиротілими дітьми, у яких не було жодних живих родичів, опікувалися друзі.

Москва, Париж, Житомир, Петербург

Завдяки своєму опікунові Зенонові Бжозовському, навчався на математичному факультеті в Москві, готуючись до ролі вихователя і вчителя дітей свого опікуна. Після навчання в листопаді 1847 року поїхав до Парижа, де мав можливість доповнити свою освіту. По дорозі відвідав Львів і Краків. Ці міста справили на нього велике враження. У Парижі Фелінський подружився з Юліушем Словацьким. Відвідував його дуже часто і був свідком смерті Словацького. Смерть друга спричинила зміну його поглядів, почав розмірковувати над своїм життям. Вкінці-кінців дійшов висновку, що його життєвою дорогою є священство і, керуючись покликанням, вступив до Духовної семінарії у Житомирі, звідки був направлений до Духовної академії у Санкт-Петербурзі. Там у 1855 р. був рукопокладений на священика і почав працювати у Санкт-Петербурзі.

Найкращий священик

В 1857 р. заснував Згромадження Сестер Родини Марії, Зібрання, якому доручив догляд за бідними та за дитячим будинком і школою для бідних дітей. Сповідав семінаристів, був капеланом Санкт-Петербурзької духовної академії і професором філософії в цьому ж навчальному закладі. Викладаючи в академії, тішився величезним авторитетом. Писали про нього: „апостол, що має покору, науку і культуру”, „найкращий священик у Росії”.

Про ці відгуки стало відомо у Ватикані й у січні 1862 р. папа Пій ІX призначив Фелінського архієпископом, митрополитом Варшавським. На жаль, нового митрополита зрозуміли не всі, спочатку його сприймали як людину царя. Незважаючи на це, Зиґмунт Фелінський ретельно зайнявся духовним відродженням архідієцезії – реформував семінарії і Духовну академію у Варшаві, утворив притулок для бідних дітей, скликав з'їзд духовенства.

Святий

Через рік після приїзду нового архієпископа до Варшави у Польщі розпочалося січневе повстання. Зиґмунт Фелінський став в захист репресованих поляків.

У період повстання з метою захисту Церкви і Народу написав лист до царя. Після опублікування цього листа Фелінського викликали до Санкт-Петербурга. Він розумів, що до Варшави не повернеться, але відкинув пропозицію Національного Уряду втекти за кордон. 14 червня 1863 р. залишив столицю у супроводі військового ескорту як політичний в'язень і через три тижні був висланий до Ярославля над Волгою, де провів 20 років. Йому пропонували повернутися у Варшаву, але взамін на розірвання контактів з Апостольською Столицею і цілковите підпорядкування наказам царського уряду. Не погодився з цим.

Під час перебування у засланні архієпископ займався доброчинною діяльністю – духовною та матеріальною. Допомагав сотням польських вигнанців. Для віруючих відкрив свою каплицю і проводив для них богослужіння. Через те, що йому було заборонено виголошувати проповіді, після богослужіннь запрошував віруючих до себе. Мешканцям міста Фелінський запам'ятався як свята людина. Про дім, у якому жив, говорять: „Тут жила свята людина”.

Після звільнення у 1883 році не мав права повернутися у Варшаву. Останні 12 років життя Зиґмунт Фелінський був сільським священником в Дзвинячці, що належала до Львівської єпархії (сьогодні – Тернопільська область). Помер у Кракові. До Варшави архієпископ Зиґмунт Щенсний Фелінський повернувся у 1921 р. – його останки привезли до столиці і перепоховали в підземеллях кафедрального собору Святого Яна.

Людина, яка присвятила життя Богові, протягом усього свого життя допомагала людям. Беатифікаційний процес розпочався у 1965 р. У 2002 р. Папа Римський Іван Павло ІІ оголосив його благословенним. У 2009 р. став Святим.

Наталя ДЕНИСЮК