Різдво Христове в нашій парафії – це завжди час спільної праці, молитви та щирої радості. Підготовка костелу Святого Йоана Непомука в Дубні до вечірньої Різдвяної служби об’єднала багатьох парафіян і членів Дубенського товариства польської культури.

Разом встановлювали ялинки, прикрашали храм, готували різдвяні декорації, щоб гідно зустріти Народження Спасителя. До цієї праці долучилися і священники – отці Гжегож Оважани та Петро Гордієнко.

Вечірня Різдвяна меса, Пастирка, стала глибоким духовним пережиттям для всієї громади. Ми дякували Богові за дар Народження Христа, просили миру для України, молилися за наших воїнів, поранених, полонених, за родини загиблих і за всіх, хто змушений бути далеко від рідного дому.

25 грудня був дуже насиченим і радісним днем. Після урочистої святої меси в нашому костелі відбувся конкурс різдвяних вертепів (шопок), які діти виготовили власноруч разом зі своїми батьками. Роботи були неймовірно гарні – кожна особлива, унікальна, наповнена любов’ю, фантазією та теплом родинного дому.

Отець Петро Гордієнко звернувся до дітей із запитанням: «Що вам сподобалося найбільше?»

Відповіді були майже одностайні: «Ми весело й дружно провели час разом, так добре було працювати з батьками».

На запитання «Що у вашій роботі було найважчим?» і діти, й батьки щиро відповіли: «Найскладніше було знайти вільний час, щоб зібратися разом і творити».

Роботи учасників оцінювало журі: отець Петро Гордієнко, голова Дубенського товариства польської культури Казимир Бобер та голова парафіяльної ради Володимир Климчук. Пан Володимир звернув увагу на те, що шопки були виготовлені не лише красиво й естетично, а й із втіленням певної інженерної думки – вони світилися, сяяли й вражали своєю оригінальністю. Пан Казимир подякував дітям і батькам за активну участь у конкурсі та збереження різдвяних традицій.

За одностайним рішенням журі всі учасники стали переможцями та отримали подарунки. Гостинці вручили також усім діткам, які цього дня були в костелі.

Отець Петро поділився з усіма дуже зворушливою особистою історією зі свого дитинства. Він пригадав, як у його рідному здолбунівському костелі також проводили конкурс різдвяних шопок і як він мріяв узяти в ньому участь. У той час у нього не було ні матеріалів, ні можливостей, але було щире й сильне бажання.

Свою першу шопку він зробив із підручних матеріалів. Коробку для неї знайшов… на смітнику. Та це зовсім не зменшило її цінності. Навпаки, коли він побачив готову шопку, його серце переповнила неймовірна радість від того, що мрія здійснилася, що він зміг створити щось власноруч і долучитися до Різдвяної радості.

Ця розповідь торкнулася сердець усіх присутніх і стала живим свідченням того, що найважливіше – не дорогі матеріали, а щире серце, любов і бажання творити.

Текст і фото: Яна Климчук,

Дубенське товариство польської культури