За умовами Всесвітньої організації охорони здоров'я людина має право на медичну допомогу, незалежно від можливостей оплачувати послуги лікарів і вартість ліки.

В багатьох державах існують дві основні форми надання медичної допомоги населенню: державна та приватна, а в деяких країнах ще і змішана державно-приватна. В Україні домінує державна медицина з обмеженими фінансовими ресурсами, але доступна для всіх. Паралельно розвивається приватна медицина, яка доступна для заможних хворих. За оцінками дослідницького центру Соломонов-груп, на «приватників» припадає всього 0,2% ринку охорони здоров’я. І річ навіть не стільки в тому, що медицина вважається однією з найбільш капіталомістких сфер бізнесу з повільною окупністю, проблема насамперед у законах. Йдеться, насамперед, про відому статтю 49 Конституції України, в якій сказано: в Україні медицина безплатна. Приватна ж охорона здоров’я згадується в Законі «Про захист прав споживача». І зазначається це як послуга, що автоматично передбачає видачу споживачу (в цьому випадку пацієнту) гарантійного талона. Медиків у такому випадку прирівнюють до майстерень з ремонту взуття, годинників, побутової техніки. А що ж у нашому обласному центрі пропонують медики? У житті завжди є можливість вибору, але у хвилини, коли форс-мажорні обставини змушують діяти оперативно, бо від цього залежить життя людини, викликаєш і державну швидку допомогу, і приватну швидку «Тарас»…. І що далі??

А ось тут найцікавіше. Спробуємо вирішити дилему – кого ж варто викликати, і хто швидше приїде та надасть висококваліфіковану допомогу? Продовжуючи тему позаминулого номера про прозу життя станції швидкої медичної допомоги, ми поспілкувалися із заступником директора приватної медичної допомоги «Тарас» Іванною Федорчук, яка розповіла, що альтернативна приватна швидка медична допомога надає медичну допомогу лучанам з 14 грудня 1996 року. На відміну від державної станції швидкої медичної допомоги, де з незрозумілих причин ліквідовано спеціалізацію лікарських бригад, на «Тарасі» ця диференціація існує. Зокрема, як повідомила заступник директора приватної медичної допомоги «Тарас», функціонують реанімаційна, педіатрична та терапевтична бригади лікарів. Зрозуміло, що такий підхід сприяє якнайкращому та якнайшвидшому наданню допомоги лучанам, які її потребують. Проте послуги такої служби не з дешевих, зокрема вартість виклику реанімаційної бригади – 350 гривень, педіатричної – 250 гривень та терапевтичної – 300 гривень. Статистика викликів свідчить, що найчастіше потребують допомоги хворі з серцево-судинними захворюваннями. Погодьтеся, і вартість виклику, і вартість ліків для такої категорії хворих досить висока.

А ось чи обладнаний транспорт відповідною апаратурою, це теж логічне продовження першого запитання, оскільки госпіталізувати хворого, живим довезти до лікарні – у цьому допомагає і апаратура, яка повинна бути в наявності у медиків. Як повідомила Іванна Федорчук, і кардіомонітор, і апарат ШВЛ (штучна вентиляція легень), і дефібрилятор, і носилки – все це є. Проте, у «державників» є ще й спеціальні жорсткі носилки, спеціальний корсет для спінальних хворих, шийний комірець, необхідний для пацієнтів з травмами шийного відділу хребта, лангети – жорсткі, м’які з липучками, які можна накласти на будь-яку ділянку кінцівки, пульсоксиметр для хворих, які транспортуються на ШВЛ. Крім того, технічно підготовлений персонал може провести катетеризацію магістральних судин та внутрішньокісткову інфузію. Отже, оснащення медичного транспорту державної станції швидкої медичної допомоги значно виграє порівняно із оснащенням та обладнанням приватників «Тараса».

Аналізуючи відповіді пересічних лучан, яким довелося скористатися послугами приватної швидкої медичної допомоги, розумієш, що думки досить полярні – від найкращих відгуків до негативних думок, зокрема:

Віктор, 45 р.: «Довелося на днях бачити, як медична бригада «Тараса» образно кажучи, «завантажила» непритомного пацієнта на носилки вниз головою, хоча пацієнт постраждав у ДТП. А, можливо, у нього проблеми з хребтом, необхідна чітка фіксація тіла, а медики недбало поставилися до перекладання постраждалого на носилки?»;

Лариса, 56 р.: «Захворів внук, висока температура, викликаю «Тарас»,а мені кажуть, що виклик коштує без медикаментів 250 гривень. Як це так, у вартість повинна входити і вартість ліків, а не лише сам приїзд бригади»;

Вікторія, 29 р.: «Захворів тримісячний син, бригада швидкої допомоги з «Тараса» дуже швидко приїхала і завезла нас до обласної дитячої лікарні, я вдячна їм за оперативну роботу».

Відгуки про роботу приватної медичної допомоги різнополюсні, як і в оцінці діяльності будь-якої структури. Одні впевнені, що це просто «виманювання» грошей, інші бачать в ній гарант якості. Халтура або не халтура, вірити чи не вірити – знову питання вибору.

Натомість у роботі «Тараса» є й багато плюсів, а саме: з липня 2010 року введено знижки для пенсіонерів на 100 гривень, пропонуються послуги по перевезенню хворих по всій Україні та за кордон, зокрема в Польщу та Білорусь, існує вже згадана спеціалізація лікарських бригад. Як розповіла нам Іванна Федорчук, у них чітко розроблені критерії відбору медперсоналу, тому колектив підібрався уже злагоджений, сталий та висококласний.