Щоб міцнішали серця
Статті

Уже три роки, як життя моїх друзів, та й моє, вимірюється черговими зборами та доставками допомоги для України. Не буду детально розписувати причину того, чому ми це робимо, оскільки вона загальновідома. Незважаючи на втому благодійників і те, що дедалі важче стає достукатися до сердець і сумлінь, нам усе ж вдається збирати менші чи більші вантажі. Проте останній із них має особливий вимір у всіх відношеннях!

Особливість його полягає не в тому, що його вартість була наразі найменшою, а в тому, що ми привезли його напередодні 24 лютого. Додатковою і, мабуть, головною причиною були, однак, слова, що прозвучали з уст політиків американської адміністрації. Слова, які можуть позбавити надії на збереження цілісності та суверенітету нашого сусіда, який бореться за свою свободу. Для мене незрозуміло й водночас боляче, що вони звучать від країни, яка не лише гарантувала Україні територіальну стабільність, а й досі високо цінувала СВОБОДУ та підтримувала самовизначення націй.

Я відчув внутрішній протест і, спонукуваний цією думкою та імпульсом християнського милосердя, увечері 18 лютого вирушив із другом із черговим (уже п’ятнадцятим) гуманітарним вантажем. Цього разу склад команди був таким: Маріуш Вегнер і Маріуш Томас. Духом був присутній із нами світлої пам’яті Маріуш Сломінський.

Цього разу ми везли лише 1800 підгузків для лежачих поранених і невелику кількість різних дрібничок. Хороші підгузки для дорослих у Польщі значно дешевші, тому це була вдала у всіх відношеннях покупка. Це дійсно дрібничка, але не всі усвідомлюють, наскільки вона може допомогти людям, які потрапили в біду. Щоб умістити якомога більше допомоги, простір для основних особистих речей ми зменшили до невеликої площі під передніми сидіннями, тож їхали в тісноті, як сардини в банці.

Раннього ранку 19 лютого ми заїхали на пустий кордон і вже десь за 45 хвилин вирушили до Володимира, де на нас уже чекали в місцевій лікарні.

У Володимирі нас зустріли усміхнені працівники лікарні, з якими ми знайомі з попередніх візитів. Тут до нас приєднався головний координатор допомоги, яка надходить від Європейської гільдії історичних стрілецьких товариств (EGS), Віктор Федосюк. Віктор – людина не тільки великого зросту, але й такого ж величезних серця й духу – наш повнолітній брат і друг. Саме завдяки йому в ім’я дружби європейські стрілецькі організації збирають і доставляють допомогу, якої так потребує Україна.

Разом ми пішли до одного з кабінетів, де поговорили, зокрема, про поточну та потенційну співпрацю з польськими медичними закладами. Дізналися про спільний польсько-український проєкт у сфері сучасних методів посттравматичної реабілітації. Цей проєкт лікарня у Володимирі реалізує спільно з медзакладом у Білостоці.

Після обов’язкової зустрічі за кавою, під час якої я почув багато незаслужених компліментів, ми пішли оглянути лікарняні відділення. Мушу зізнатися, що інтер’єр лікарні справив на мене дуже позитивне враження, а особливо радісно мені було побачити в роботі обладнання, яке ми привезли минулого літа.

Після більш ніж годинної зупинки у Володимирі ми з Віктором вирушили до Луцька, де раніше домовилися про зустріч із консулом Республіки Польща Кшиштофом Василевським. Під час неї виявилося, що з паном консулом ми зустрічалися 15 років тому на полях битви біля Берестечка, де разом бували на запрошення української сторони. Це значно полегшило нам представлення історії нашої співпраці з козацькими братствами України та теперішньої участі в благодійній допомозі. Попрощавшись із Кшиштофом Василевським, ми урочисто пообіцяли повідомити консульство про наші майбутні спільні ініціативи.

Тут я пропущу опис того, як ми пробиралися через кордон до Польщі, бо цей процес завжди найбільш клопіткий і неприємний. За 20 років життя в Євросоюзі ми настільки звикли безболісно проїжджати кордони, що легко забулися, як це було колись!

Незважаючи на шалений темп і невеликий розмір допомоги (більшість куплених підгузків не вмістилися й залишилися в Тухолі), я вважаю поїздку вдалою. Це був своєрідний жест, щоб міцнішали серця – саме так опишу це, цитуючи нашого улюбленого історичного письменника (йдеться про заключні слова третьої частини «Трилогії» Генрика Сенкевича: dla pokrzepienia serc, укр. щоб міцнішали серця,  – ред.). Ми хотіли підтримати дух наших друзів і водночас перевірити можливість спокійного перетину кордону на зворотному шляху. Попередня поїздка вантажівками добряче далася нам взнаки і глибоко врізалася в пам’ять.

Текст і фото: Маріуш Вегнер,
Куркове стрілецьке братство в Тухолі (Польща)

Схожі публікації
Свято незламної віри. В Луцьку вшанували 35-річчя повернення катедри католикам
Події
«Цей ювілей – це не просто історична дата. Це свято перемоги правди, витривалості та незламної віри», – так отець-канонік Павло Хом’як окреслив урочисте святкування 35-річчя повернення кафедрального храму католикам, яке відбулося 27 червня в Луцьку.
28 червня 2026
Запрошення на вебінар про стандарти діяльності добровільних пожежних команд
Статті
Представництво Фонду міжнародної солідарності в Україні запрошує представників українських громад, добровільних пожежних команд та всіх зацікавлених на вебінар «Початок дорослої розмови про стандарти діяльності добровільних пожежних команд».
26 червня 2026
Польські фразеологізми: Навіщо це мені?
Статті
Ось питання, яке в середній школі лунає частіше, ніж шкільний дзвінок. Може навіть скластися враження, що цей вираз – неофіційне гасло учнів, написане невидимими чорнилами на кожній парті. Навіщо мені історія? Навіщо хімія? Навіщо польська мова, фізика, географія і біологія?
26 червня 2026
«Польська без кордонів». Фундація «Свобода і демократія» приймає заявки
Можливості
Інститут розвитку польської мови оголосив новий грантовий конкурс «Конкурс 5. Польська без кордонів – підтримка інших форм викладання польської мови». У зв’язку із цим фундація «Свобода і демократія» розпочала прийом заявок від партнерів та виконавців спільних проєктів.
25 червня 2026
Римо-католицька катедра в Луцьку відзначатиме 35-ліття повернення храму католикам
Події
Римо-католицька парафія Святих Апостолів Петра і Павла в Луцьку запрошує на святкування 35-ліття повернення храму католицькій спільноті. Рішення передати кафедральний собор законному власнику виконавчий комітет Волинської обласної ради прийняв 25 червня 1991 р.
25 червня 2026
Польський інститут книги проводить конкурс підтримки перекладів
Можливості
Інститут книги в Польщі оголосив другий у 2026 р. набір на програму ©Poland, у рамках якої надасть гранти на підтримку перекладів польської літератури іншими мовами.
24 червня 2026
Лист до редакції: Антоній Вітчак – мій прадід
Статті
«Дякую за те, що нагадали цю забуту історію. Антоній Вітчак – мій прадід. Завдяки вам через 86 років нарешті стало відомо, що саме з ним сталося», – написав до редакції «Волинського монітора» Вітольд Зайонц із Польщі.
24 червня 2026
У Пужниках розпочався черговий етап пошукових робіт
Події
22 червня розпочалися пошукові роботи з метою виявлення поховання жертв злочину в Пужниках (нині Тернопільська область). Фінансування робіт здійснюється в рамках програми Міністерства культури та національної спадщини Республіки Польща «Місця національної пам’яті за кордоном».
23 червня 2026
Репресовані волинські поляки: Олександр Тухольський, начальник в’язниці
Статті
Олександра Тухольського, начальника в’язниці в Каліші, працівники НКВД арештували 26 жовтня 1939 р. Його на вулиці Луцька впізнала колишня засуджена, яка відбувала покарання в очолюваному Тухольським пенітенціарному закладі.
22 червня 2026