До кінця року в Луцьку можна ознайомитися з виставкою про Анну Валентинович – діячку польської опозиції за часів Польської Народної Республіки, українку за походженням, яка загинула 10 квітня 2010 р. у катастрофі польського президентського літака під Смоленськом.

Експозицію представили 9 грудня в нещодавно відкритому луцькому пабі «Перший волонтерський». Захід відбувся в рамках проєкту «Центр імені Анни Валентинович». Його реалізує товариство «W trosce o dom ojczysty» імені Анни Валентинович (укр. «У турботі про рідний дім») у партнерстві з очільником Незалежної медіа-профспілки України Сергієм Штурхецьким, який за підтримки мережі гіперлокальних медіа Район.in.ua представив експозицію в Луцьку.

В основі виставки – картини, створені за сюжетами найвідоміших фотографій із життя Анни Валентинович. Авторка ідеї – Магда Ленарт-Залевська з товариства «W trosce o dom ojczysty». Експозицію розробили як польськомовний проєкт, а згодом доопрацювали й переклали українською мовою.

Раніше виставку представили в Національному університеті «Острозька академія». Саме там у жовтні цього року, під час міжнародної наукової конференції «Солідарність народів», було прийняте рішення про створення в Рівному Центру імені Анни Валентинович.

Серед заходів, запланованих у рамках цього проєкту, – майстер-класи польського режисера Єжи Залевського з документування воєнних злочинів. Його документальний фільм «Анна Валентинович. Звідки ми приходимо, хто ми, куди прямуємо» у цьому році неодноразово показували на Рівненщині, доступними для перегляду в рамках різних заходів були також онлайн-покази.

Виставка, представлена в Луцьку, розповідає про діячку профспілкового руху Анну Валентинович, відому як «Анна Солідарність» та «Мати Солідарності».

Анна Валентинович (у дівоцтві Любчик) народилася 15 серпня 1929 р. в українській родині протестантів Назара та Єфросинії (Пріськи) Любчиків у селі Сінне (нині Садове на Рівненщині). Під час війни її вивезли із собою роботодавці Телесницькі, обманувши, що вся її родина загинула, та заборонивши згадувати про те, що вона українка. Валентинович була працівницею Гданської корабельні та активною діячкою профспілкового руху в Польщі.

Звільнення її з роботи в серпні 1980 р., за кілька місяців до виходу на пенсію, викликало спротив робітників корабельні. Страйк одного закладу швидко перекинувся на інші, охопивши невдовзі все польське узбережжя. Уже за два тижні влада пішла на поступки робітникам, підписавши Серпневі порозуміння. Одним із результатів страйків стало створення Незалежної самоврядної профспілки «Солідарність», яка фактично стала опозиційним рухом.

13 грудня 1981 р., щоб вплинути на ситуацію, яка виходила з-під контролю, влада запровадила в Польщі воєнний стан. Одним із його заходів було інтернування відомих діячів опозиції, зокрема й Анни Валентинович. Проте процеси, розпочаті в серпні 1980 р., уже було важко зупинити. Наприкінці 80-х Польща стала першою країною соцтабору, в якій відбулися зміни в державному устрої, розпочавши незворотній процес змін у Центрально-Східній Європі.

Про масштаб постаті Анни Валентинович та переслідування її органами безпеки говорив консул Марцін Хрусцєль із Генерального консульства РП у Луцьку. Його розповідь наштовхнула присутніх на обговорення російських злочинів, одним із яких був Катинський злочин, на вшанування жертв якого у 2010 р. у складі президентської делегації летіла Анна Валентинович.

«До останніх років ніхто не знав, що Анна Валентинович – українка. Коли режисер Єжи Залевський, її син Януш Валентинович і внук Пьотр Валентинович приїхали до Рівного, вони шукали костел, в якому хрестилася Анна Валентинович. Виявилося, що костел, у якому хрестилася мама, Януш бачить зі свого помешкання у Гданську», – зазначив Сергій Штурхецький.

Знайомство з українською родиною режисер фіксував на камеру, ці кадри лягли в основу документального фільму про Анну Валентинович.

«Уперше тітка приїхала в Україну в 1996 р.», – зазначила її племінниця Тетяна Бартицька, яка, до речі, очолює профспілку в одній із рівненських шкіл. Відтоді Анна Валентинович щороку приїжджала на Рівненщину.

Тетяна Бартицька розповіла присутнім про те, як родина Любчиків шукала Анну і як уперше за багато років із нею зустрілася.

За її словами, спочатку вона не усвідомлювала масштабу постаті своєї тітки. Анна Валентинович інформацією про свою діяльність ділилася з рідними поступово. Хоча на усвідомлення про те, ким вона є, пані Тетяну наштовхнуло, зокрема, фото Анни Валентинович на прийомі в Папи Римського Йоана Павла ІІ, опубліковане в подарованій родині автобіографічній книзі «Тінь майбутнього».

Відкриття виставки відбулося в пабі «Перший волонтерський», який створила команда волонтерів, що підтримують українське військо. Про ідею закладу, який «має заробляти і ділитися», стати пунктом збору для тих, кому не байдуже на підтримку армії, а також про волонтерську діяльність розповіли засновники та співвласники закладу Василь Цапюк і Павло Цапюк.

Текст і фото: Наталя Денисюк