Леон Хвістек був передусім видатним математиком та філософом із докторським ступенем, який здобув у Ягеллонському університеті в 1906 р. У Краківській академії художніх мистецтв він навчався під керівництвом Юзефа Мегоффера лише пів року. Проте це, як показав час, у поєднанні з винятковим талантом принесло результати у вигляді неповторних картин, а Леон Хвістек увійшов до пантеону польських митців ХХ ст.

Математика, логіка і малярство становили в житті цієї людини одне ціле. У своїх композиціях Хвістек використовував нерегулярний ритм геометризованих форм та фігур, які поєднувалися і проникали одна в одну, покриваючи собою всю площину полотна. Час, який він провів у Парижі, назавжди залишив відбиток на творчому арсеналі митця. Саме там він зіткнувся з творчістю кубістів. Стиль, який використовував Леон Хвістек, назвали формізмом.

Фотопортрет Леона Хвістека, 1907–1912 р. Public domain

Надзвичайно часто митець звертався до теми танцю чи поєдинку. Імовірно, це були мотиви, які надавали йому можливість творити динамічні, повні експресії композиції. Такою картиною є «Фехтування» 1920 р. – найбільш упізнавана, новаторська й авангардна за своєю формою робота художника.

«Фехтування», 1920 р. Public domain

Хвістек шукав відповідної для себе і своїх робіт палітри кольорів. Він експериментував у цій сфері, малюючи то в темних, навіть агресивних кольорах, то використовуючи ясну й дуже висвітлену тональність. Це особливо помітно в роботах, де провідною темою є люди, що танцюють, або в невеликих акварелях, де можна побачити його нічим не обмежені архітектурні фантазії.

«Трапеза», бл. 1925 р. Public domain

«Портрет дружини», 1927 р. Public domain

Окрім того, Леон Хвістек був надзвичайно яскравою особистістю першої половини ХХ ст. У  Геттінгені, де він розвивав свої математичні зацікавлення, він познайомився з іншим видатним польським математиком Гуго Штейнгаузом (його сестра Ольга стала любов’ю всього життя митця). У Парижі він захищав на дуелі честь своєї нареченої, яку образив інший художник Владислав Дунін-Борковський. Поєдинок відбувся на площі Згоди. Секундантом математика був Болеслав Вєнява-Длугошовський, завдяки якому Хвістек познайомився з Юзефом Пілсудським, що перебував тоді в Парижі.

Математик виграв, поранивши свого противника у скроню та вухо. Наступного дня паризькі газети писали про дурість і безвідповідальність поляків, які влаштовують дуелі. Більшість життя Хвістек провів у Кракові та Львові. Майже 20 років був учителем математики у краківській ІІІ гімназії імені короля Яна Собеського, пізніше викладав цей предмет у Ягеллонському університеті, де йому дали згоду на захист докторської дисертації, однак за умови, що він не буде намагатися отримати кафедру в цьому місті.

Для такого консервативного місця, яким був у той час град Крака, вчений, що жив як авангардний художник, був абсолютно неприйнятний. За протекцією видатного математика Стефана Банаха Хвістеку вдалося врешті отримати кафедру математичної логіки у Львові, де він почувався як риба у воді. Тут у нього було добірне товариство: зокрема, Стефан Банах, Станіслав Улям, Влодзімеж Стожек, із якими він зустрічався в «Шотландській» – легендарній кав’ярні львівських математиків.

Багато років Хвістек дружив із Віткацієм, однак товариські відносини розірвалися через політичні погляди математика-художника. Віткацій, який на власні очі бачив більшовицьку революцію в Москві, не міг прийняти і зрозуміти захоплення приятеля соціалізмом.

Важко сказати, чи Леон Хвістек зміг коли-небудь позбутися одурманення ідеологією соціалізму. Проте незалежно від його неоднозначних політичних поглядів, він, безумовно, є дуже важливою постаттю для польського мистецтва й науки, а його досягнення в цих галузях становлять невичерпне джерело натхнення та дослідження.

Габріеля Возняк-Ковалік,
учителька, скерована до Луцька і Ковеля організацією ORPEG