Кілька слів про Майдан від українського націоналіста російсько-польського походження
Інтерв'ю

Правду кажучи, авторові цих рядків дещо незвично писати від особистого «я», ще й особливо та підкреслено. Бо професія журналіста навчила: нічого особистого, перш за все, об’єктивність, неупередженість, точність.

Але деякі ситуації – як от нинішня, в якій нині перебуває Україна, – вимагають відходити від канонів. Коли, наприклад, дуже хочеться стримано та інтелігентно згадати про «твою мать» та хлюпнути на декого відерце крижаної води… А вже потім можна точно, неупереджено і об’єктивно.

Майдан уже став легендою, фактором впливу на світову політику та сторінкою в підручнику історії. Проте він і далі продовжує існувати й розходитися найближчим часом не збирається, бо поки що не вирішено жодної з проблем, яка його спричинила. Тобто, його вплив та значення ростимуть і надалі. І саме останній факт робить Майдан об’єктом впливу чи, навіть, мішенню для численних його противників. У хід ідуть усі можливі засоби – від адекватної критики до гіпертрофованої брехні. А тут із цим уже варто розібратися. І я візьму на себе цю місію з особливої причини.

Я – майже 100% росіянин. Моя мати народилася в Москві, а її рід походить із Самарської губернії. Батько – уродженець Далекого Сходу. Але є серед моїх предків і ті, які походять з-за протилежних Росії українських кордонів, – батькова мати і моя бабуся, Франческа Томашпольська, була представницею багатого польського роду з Кам’янця-Подільського. Одним словом, «чистокровний» українець.

DSCN0045

Цей скромний екскурс у власну генеалогію – для констатації абсолютної неупередженості автора цих рядків. Бо мова не лише про право українців на протест, але, перш за все, про форму цього протесту. І про відповідні закиди, які останнім часом посилилися: тепер лунають звинувачення активістів Майдану не лише в екстремізмі чи націоналізмі, їх уже називають ультраправими, фашистами і т.д. Слово «фашист», на превеликий жаль, фактично втратило первісне значення і тепер просто стало інструментом інформаційної маніпуляції. Нинішню владу лякає поширення традиційного для західняків гасла «Слава Україні!» практично майже на всю країну. «Героям Слава!» – відповідають жителі Сходу України, стоячи під прапорами Євросоюзу. Майдан створює власну знакову систему, користуючись деякими усталеними традиціями, але смішно робити з цього висновок про тотальну «бандеризацію» України, якою так залякують у телерадіоефірах провідники кремлівської політики в Україні. Деякі провладні депутати Верховної Ради, їхні ідеологічні союзники й консультанти з числа політтехнологів та наставники з російської політичної верхівки намагаються інтерпретувати євроінтеграційні прагнення українців націоналістичною ідеологією та шовінізмом. Причому, дуже часто ці звинувачення – бездумне повторювання «лякалок», якими годували десятками років за радянської влади про бандерівців-націоналістів. Іде традиційна війна упереджень.

Розумію, що закликати в цей момент маси народу взяти в руки підручники з історії теж безглуздя, бо там якраз така ж нісенітниця, що й у головах нинішніх відповідальних за освіту політиків. Звичайно, є простий вихід – поцікавитися історичними дослідженнями справжніх науковців. До речі, буквально днями з’явилася надзвичайно важлива і виважена в кожному слові заява дослідників українського історичного та сучасного націоналізму та правих рухів, підписи під якою поставили чимало авторитетних учених зі світових наукових центрів. Вони аргументовано й доказово відкидають звинувачення майданівців у агресивному екстремізмі, шовінізмі та інших ідеологічних гріхах, які їм уже приписали у ЗМІ не лише російських та польських, але й у світових.

Для того, щоб усвідомити суть появи Майдану, треба зрозуміти стан сучасного українського суспільства. За свіжими даними соцопитувань понад 40% населення проголошеної 24 серпня 1991 року України досі шкодують про розпад СРСР. Понад 20 років номінально незалежна Україна є продуктом напіврозпаду російсько-радянської імперії з її патерналізмом, стереотипами, патріархальними засадами, вірою в «доброго царя», «справедливого Сталіна» та комуністичне майбутнє одночасно. І влада продовжує вигідно користатися цією спотвореною ментальністю у власних цілях.

У відповідь на це більше половини українців вирішили, що вже не в змозі скніти в цих антигуманних умовах. Вони вирішили заходитися до важкої та невдячної праці – силою зламати залишки радянської системи. Чи можна їх через це назвати екстремістами?

DSCN0637

На Майдані «національне» питання відсутнє. Там об’єдналися абсолютно різні люди: тисячі простих мешканців сіл та містечок разом із киянами та мешканцями інших великих міст, робітники та гуманітарії, студенти та пенсіонери, націоналісти та космополіти за переконанням. У них спільне бажання: власними руками створити свою цивілізовану і демократичну державу, причому завдяки самоорганізації, без допомоги будь-якого керівництва. І за канонами історії ця держава буде народжена в суперечках (не лише ідеологічних), а ще вистраждана, виборена, звільнена від ворога ціною життя. Як це, власне, сталося в інших народів-сусідів, які населяють нашу Європу. Зрештою, у чому шовінізм росіян, євреїв, поляків, білорусів, кримських татар, які хочуть бути патріотами і будівничими української держави? У цій справі українці потребують негайної та дієвої підтримки Заходу. Самотужки встояти проти пострадянської російської імперії бракує наразі й сил, і досвіду. Спочатку потрібно виграти основну битву – за право самостійного цивілізаційного вибору. Вибору між монголо-візантійською та західною цивілізаціями. Гасла та колір прапорів – це швидкоминуче, це оболонка протесту, який вимагає емоцій. Насправді нікого з майданівців питання «чи ти українець, чи ні» взагалі не цікавить – це можу стверджувати, бо вже спілкувався не з одним десятком протестувальників.

Звичайно, використання пляшок із коктейлем Молотова – це підстава для кримінального переслідування в будь-якій країні. Але розв’язаний силовими відомствами терор проти всіх громадян, котрі потрапляють під руку, – це вже предмет для розслідування з боку Міжнародного трибуналу.

Великі кризи – це такі собі іспити на суспільну зрілість та здоровий глузд. І якщо в ці складні моменти історії, епохи великих зламів ми припускаємося помилок – не треба кричати нам «націоналісти!». Не треба називати нас «фашистами», бо ви ображаєте пам’ять наших батьків, які щиро боролися з фашизмом під час Другої світової (і оунівці в тому числі). Чи знаєте ви про патрулювання майданівців біля київських синагог? Чи знаєте, що войовничо налаштований «Правий сектор» нині є активним прихильником переговорів із владою і має конструктивніші пропозиції, ніж політичні лідери парламентської опозиції? Яких, до речі, давно вже на Майдані не вважають своїми лідерами.

Майдан – величезне джерело соціального капіталу, найтолерантніше місце в усій Україні, де немає і не може бути національної ворожнечі, а ще школа побутової культури та ввічливості. А якщо в когось є бажання дати щиросердну пораду, допомогти, підтримати чи навіть доброзичливо покритикувати – будемо вдячні. Для цього не треба нічого складного – просто приїдьте на Майдан.

Дмитро ІВАНОВ, фото автора

 

Схожі публікації
Вечір сакральної музики в Дубні
Події
14 вересня парафія Святого Йоана Непомука в Дубні відзначила друге престольне свято – Воздвиження Всечесного Хреста.
15 вересня 2026
«Палітра культур»: яким був цьогорічний інтеркультурний фестиваль у Луцьку
Події
Традиційно з нагоди Дня міста в Луцьку відбувся інтеркультурний фестиваль «Палітра культур».
14 вересня 2026
У луцькому костелі відбудеться прощання з колумбійцем, загиблим у бою за Україну. Оновлено 15.09
Події
У вівторок, 15 вересня, в Луцьку відбудеться похорон колумбійця Карлоса-Артуро Бохоркеса-Веласко, який загинув у бою за Україну. Про це повідомляє Луцька міська рада.
14 вересня 2026
Російські дрони цілий день атакують Рівненську та Волинську області
Події
Кілька годин триває масована атака безпілотників на Волинську область та цілий день на Рівненську. Ворог скерував дрони, зокрема, на Ковель, Луцьк, Сарни та Дубно. 
12 вересня 2026
Маршрут початку ХХ століття: в Луцьку презентували аудіопрогулянку центром міста
Події
«Лесі не снилося життя у ритмі танго» – аудіопрогулянку під такою назвою представили в Луцьку 11 вересня. Це перша аудіопрогулянка в рамках проєкту  «Полікультурний Луцьк: маршрут початку ХХ століття», що його реалізовує театр «Гармидер».
12 вересня 2026
У Рівному проведуть ювілейний турнір із мініфутболу для команд з України та Польщі
Події
У Рівному відбудеться X Міжнародний турнір з мініфутболу «Спорт зближує серця» серед дитячих та дорослих команд з України та Польщі.
11 вересня 2026
Спільне читання Міцкевича в Тернополі
Події
10 вересня в Тернопільському культурно-просвітницькому полонійному товаристві відбулося Національне читання. Зустріч мала на меті не лише популяризувати класику художньої літератури, а й об’єднати місцеву польську спільноту й заклади освіти.
11 вересня 2026
«Діалог двох культур» запросив учасників до Кременця, Дубна, Вишнівця та Убинь
Події
4–7 вересня у Кременці тривав літературно-мистецький форум «Діалог двох культур – 2026». Виїзні заходи конференції відбувалися в Дубні на Рівненщині, Вишнівці на Тернопільщині та Убинях на Львівщині.
11 вересня 2026
У секторі польських військових поховань на кладовищі в Ковелі пофарбували надгробки
Події
9 вересня члени Товариства польської культури в Ковелі зібралися на комунальному кладовищі на вулиці Незалежності.
11 вересня 2026