У Луцьку – знахідка! Під шаром асфальту виявили історичне мощення вулиці. І якби не миттєва реакція громадськості, то не бачити більше місту цієї частинки своєї спадщини. Міська влада відреагувала й пообіцяла: бруківку збережуть і навіть перекладуть заново.  

Зберегти не треба асфальтувати

Усередині червня цього року на вулиці Крилова серед історичної забудови Луцька почався капітальний ремонт проїжджої частини та тротуарів. За планами мали викласти тротуари новою плиткою та повністю замінити покриття проїжджої частини. Роботи вже почалися, але тут свою роль у розгортанні подій відіграла історія.

Щоб викласти нове покриття на дорозі, зазвичай, здирають попереднє. Це і зробили працівники, котрі ремонтують вулицю. Виявилося, що під шаром асфальту збереглася в чудовому стані бруківка 1930-х рр. А трохи далі вулицею – залишок першої водоканалізаційної мережі Луцька 1920-х рр.

Поки відбувалися роботи на Крилова, знахідки оглянули представники громадськості – члени робочої групи при постійній комісії міської ради з питань міжнародного співробітництва, інформаційної політики, молоді, спорту та туризму. Після засідання комісії наступного дня Луцький міський голова Микола Романюк дав доручення «максимально зберегти частину дороги на вулиці Крилова, яка має історичну цінність».

Власне, роботи на проїжджій частині вулиці зупинилися та проводилися тільки на тротуарі. Тим часом тривали переговори із замовником робіт. Він погодився не тільки не асфальтувати стару бруківку, а й перекласти її заново, оскільки в деяких місцях вона потребує оновлення. Роботи з розбору бруківкових плит почалися 30 червня. Тут планують заново утрамбувати основу та викласти плити на свої місця. За домовленістю, цим способом відновлять максимально можливу частину вулиці, на решті таки буде нове покриття.

Те, що відкопали на Крилова, – дуже гарні знахідки. Вони додають історичної атмосферності не тільки вулиці, а й усьому історичному ареалу забудови. Крім того, такі артефакти можна вважати музейними експонатами просто неба. Луцьк як місто, що пережило «убивче» для пам’яток історії та культури ХІХ ст., сьогодні не може похвалитися панорамним збереженням історії, як це, наприклад, є у Львові чи Івано-Франківську. Тому збереження, реставрація та актуалізація того, що залишилося, є стратегічно важливим для самоідентифікації міста через свою історію. Ну, і не без туризму, адже на новому асфальті туризм також не розвинеш.

Особливістю Луцька можна вважати те, що архітектурна й будівельна спадщина на вулицях міста не так помітна, як у туристичних центрах, тому громада та влада міста несе вдвічі більшу відповідальність за те, щоб це бачити і зберігати. Це дуже яскраво помітно на прикладі трапунку з вулицею Крилова – коли зняли старий радянський асфальт, відкрилося автентичне мощення вулиці, з якого «читається» й історія, й туристика, й шарм міста.

Трилінка і Zasuwa: приклади містобудівної кліо

Що ж такого цінного знайшли працівники підприємства під час робіт? Знявши асфальт, вони виявили так звану бруківку Трилінського, шестикутну та квадратну. Власне, це не бруківка в чистому вигляді, а плити із суміші бетону й каміння. Спосіб виготовлення шестикутних і прямокутних кам’яно-бетонних плит запатентував варшавський інженер Владислав Трилінський у 1936 р. У той час Луцьк активно замощували такими плитами. У місті є кілька вулиць, де збереглася така бруківка не під асфальтом. Наприклад, Братковського та Пушкіна. На них вимощені шестикутники. Оригінальність знахідки на Крилова в тому, що значна її частина – це квадратні плити Трилінського. Такі в Луцьку можна побачити лише на повороті з вулиці Богдана Хмельницького на Даргомижського напроти міської ради. Якщо доручення міського голови виконають, то такі плити будуть і на Крилова.

Під час використання таких плит у 30-х рр. винахіднику платили ліцензійний збір – певну суму за квадратний метр виготовленого мощення. Виготовляли трилінки й у Луцьку. У 1937 р. на вулиці Інженерній (нині Глушець) збудували міську бетонярню. Це було одноповерхове приміщення, де робили різні бетонні вироби для найрізноманітніших потреб – від цвинтарних пам’ятників та сходових кліток у під’їздах до тротуарних плит і зливових рівчаків. Виготовляли тут і плитки Трилінського. Звідси їх розвозили містом і викладали ними вулиці. Квадратні плити стали менш популярними, ніж шестикутні. Замощені стільниковими візерунками вулиці додавали краси воєводському місту Луцьку. І не тільки йому. Бруківку викладали на значній території міжвоєнної Речі Посполитої. Багато де вона збереглася до нашого часу.

Інша знахідка – кришка вентиля першого міського водогону, який закладали в 1925 р. На ній польською мовою написано «Zasuwa wodna».

Її й раніше можна було побачити на вулиці, проте тепер працівники дістали її повністю, чим, імовірно, пошкодили «ще польські» труби, які тягнуться під поверхнею вулиці. Про міський водогін у Луцьку думали ще до Першої світової війни, проте далі думок справа не зрушилася. Реальні ж кроки почалися тільки в ранні двадцяті. Місто в той час суттєво оновлювалося. Чого варта тільки ідея збудувати окремий житловий район для працівників державних установ. І збудували – урядова колонія за проектом Теодора Бурше постала в місті в районі теперішніх вулиць Шопена, На Таборищі, Літня в середині 20-х рр. Ще одна масштабна містобудівна акція тих часів – закладання водогону. У 1925 р. проект був готовий і затверджений. Мережа труб тягнулася від вулиць історичного острова Лучеська до тодішніх новобудов на сучасних вулицях Потапова, Шопена й Коперніка. Навіть на сьогоднішній час це дуже велика територія для будь-якого містобудівного проекту. А тоді його таки реалізували – про це свідчить наявність на вказаних і не тільки вулицях збережених до сьогодні кришок із написами «Zasuwa wodna».

* * *

Але життя рідко буває ідилічно історичним, тож тут, на Крилова, ми також спостерігаємо суміш історії із сьогоденням. Ремонт вулиці почався з тротуарів – здерли старий асфальт і виклали нові тротуарні плитки. Зробили це у візерунку «вишиванок». Наскільки це доречно, покаже час.

Бруківка та люк неодмінно додадуть шарму місцевості. І якщо в місті хочуть поширювати історичний туризм, то саме збереження історії в усіх її формах і є відповідним кроком до його розвитку.

Олександр КОТИС

Фото: Ірина КАНАГЕЄВА, Олександр КОТИС

P. S.: Від редакції: «Бруківка та люк неодмінно додадуть шарму місцевості». На жаль, люк уже не додасть. 8 липня його вкрав якийсь місцевий «добродій».