Поляки, яких евакуювали з Донбасу до Польщі, починають життя з чистої сторінки. Процес адаптації триватиме ще роками. «Ми даємо цим людям вудку, інструмент для втілення їхніх планів», – розповів Польській агенції преси керівник Управління у справах іноземців Рафал Рогала.
ПАП: Завершилася евакуація зі східної України 178 осіб польського походження. Що далі?
Керівник Управління у справах іноземців Рафал Рогала: Підготовка до цієї операції тривала багато тижнів. У цьому випадку ми маємо справу більше з переселенням, ніж виключно з евакуацією. Це здебільшого особи з польським корінням, які мають Карту поляка. На цій основі вони можуть подавати документи на дозвіл на постійне перебування. Це дає можливість ставити іноземця в рівні умови з громадянином Польщі в усіх сферах, крім політичної.
Постійне перебування – це також дуже важливий крок на шляху до отримання такою особою польського громадянства. Деякі з них вже зараз зацікавлені подачею відповідного прохання. У них помітна впевненість у бажанні залишитися в нашій країні. Ці люди мають візи, але це лише перехідний етап. Зараз ми зосереджуємося на легалізуванні їхнього перебування на території Польщі згідно з їхніми очікуваннями. Цей дозвіл дасть їм не лише право на постійне перебування, але також можливість отримувати соціальну допомогу та увійти на ринок праці.
Із першого дня їхнього перебування у двох центрах, у Ланську та в Рибаках, там присутні представники вармінсько-мазурського воєводи. Вони збирають інформацію щодо того, якою є формально-юридична ситуація цих осіб, які документи вони мають. Нам вдалося зібрати вже всі необхідні дані. На місці є фотограф, який робить фото на документи. Усі питання, пов’язані з легалізацією їхнього перебування, завершаться протягом кількох днів. Ці формальності надзвичайно важливі.
Водночас ми повинні підійти до теми дуже делікатно. По-перше, ці особи дуже виснажені. Їхня подорож тривала кілька днів. Спершу їм потрібно було доїхати до Харкова, де вони провели якийсь час, щоб отримати візи. Потім – переліт літаком до Польщі й далі до центрів. Зараз ми даємо їм відпочити, вони мають час на щоденні термінові справи, наприклад, на обмін валюти в обмінниках. Частина людей вже була в Ольштині, де вони купили речі першої необхідності. Пізніше потрібно буде переходити до конкретних справ.
ПАП: Передбачено, що перебування в центрах триватиме шість місяців. На яку допомогу вони можуть розраховувати впродовж цього часу?
Р. Р.: Насправді ці люди починають з нуля, а процес адаптації триватиме ще багато років. Ми даємо їм вудку. Це, зокрема, мовні курси. Більшість із них знає польську, але на дуже різному рівні. 180 годин курсу – це певний мінімум для того, щоб порозумітися. Крім того, передбачені курси з професійної орієнтації та з адаптації.
Попри те, що ці люди походять із нашого культурного середовища, зміни, які відбуваються в їхньому житті, досить суттєві. Східна Україна та Польща – це політично, соціально та економічно різні світи. Їм потрібно передати інформацію щодо основних фактів, що стосуються нашої політичної структури, законодавства, чи загальну інформацію про життя в нашій країні. Йдеться також про такі питання, як вирішення справ у органах влади чи сплата податків. Таку детальну інформацію їм передаватимуть відповідні особи.
Крім поселення та харчування, ці люди отримують також медичну допомогу сімейного лікаря, педіатра, терапевта, гінеколога та стоматолога. Крім того, товариство «Wspólnota Polska» купило дуже вигідний страховий поліс для цих осіб, зокрема, якщо йдеться про госпіталізацію. У разі погіршення стану здоров’я, ці люди можуть потрапити в лікарню МВС в Ольштині. Одна особа вже була направлена туди на онкологічні обстеження.
ПАП: Серед цих людей є багато дітей. Яким чином їм забезпечуватимуть догляд та освіту?
Р. Р.: Мова йде про понад 50 дітей. Майже половині з них ще не виповнилося шести років. Решта – це діти шкільного віку, здебільшого на рівні початкової школи. Діти ходитимуть до місцевої школи, оскільки гміна має можливість їх прийняти. Є також пропозиції з інших гмін, які можуть прийняти на навчання старших дітей у школи II та ІІІ ступенів. Діти зможуть піти до школи вже з 8 лютого, тоді, коли закінчаться зимові канікули у Вармінсько-Мазурському воєводстві. У центрі організовано також світлицю для наймолодших дітей, де їм забезпечують базовий догляд. Невдовзі там почне працювати дитячий садок. Йдеться також про те, щоб звільнити батьків від догляду за дітьми, адже їм протягом першого часу потрібно буде зайнятися формальностями.
ПАП: Міністр внутрішніх справ Тереза Пьотровська запевнила, що справа кожної особи та родини розглядатиметься індивідуально...
Р. Р.: Кожна родина – це окрема історія. Тут не можна використати одну модель чи план для всіх. Ці люди налаштовані дуже оптимістично. Вони також усвідомлюють, що повинні змиритися з певними ускладненнями, пов’язаними з переїздом. Із ними потрібно говорити, увійти в різні сфери їхнього життя. Вони на це згідні, й це справді дуже позитивна згода. У них прості очікування: «Ми хочемо працювати, щоб нашою працею віддячити Польщі». Ми, у свою чергу, виходимо з шкіри чиновників і стаємо нормальними людьми, які просто хочуть допомогти іншим. Ми отримуємо дуже багато сигналів від людей, які хочуть підтримати переселенців. Ідеться, зокрема, про працевлаштування чи пошук житла.
ПАП: Яку роль виконують експерти Управління у справах іноземців у цьому процесі?
Р. Р.: На місці у двох центрах працює група наших працівників. У нас є унікальний досвід з організації роботи схожих центрів. Ми знаємо, як це виглядає від а до я і як потрібно організувати такі осередки. Йдеться про те, щоб перебування цих людей було якомога спокійнішим та підтримувалася привітна атмосфера. У нас є опрацьовані процедури, наприклад, для ситуацій виявлення заразної хвороби або в разі насилля. Однак ми не знаємо, з якими ситуаціями можемо зіткнутися, тому повинні бути готовими до всього.
ПАП: З’являються побоювання, що це одноразова акція та що за півроку ці люди лишаться наодинці зі своїми проблемами...
Р. Р.: Колись Рональд Рейган сказав, що найкраща соціальна програма – це робота, і я дуже в це вірю. Насправді ми допомагаємо цим людям стати самостійними, але не можемо охопити їх повною опікою. Тобто ми не можемо створювати ситуації, в яких ці люди будуть переконані, що хтось опікуватиметься ними до кінця життя, тому що це не так. У Польщі не діє формула соціальної країни, так як у Швеції в 70-х. Це реальність, у якій кожен із нас повинен собі якось зарадити. Держава відповідальна за те, щоб дати знаряддя та створити середовище, приязне для втілення їхніх намірів.
Звичайно, може статися, що комусь не вдасться реалізуватися, так само, як це не вдається деяким полякам в інших країнах. Натомість ми повинні зробити все, щоб максимально використати ці шість місяців, щоб озброїти їх знаннями, які будуть їм потрібні в майбутньому. Йдеться про те, щоб вони могли працювати й утримувати себе.
Інший важливий елемент – інтеграційна політика щодо іноземців, яку опрацьовує Міністерство праці та соціальної політики. Ми дуже зацікавлені в її реалізації. Починаючи з того, що, якщо ми хочемо зміцнити демографічну ситуацію завдяки іноземцям, ми повинні про це подбати. І завершуючи тим, щоб не закінчити як, наприклад, французи. Я маю на увазі друге та третє покоління алжирців чи тунісців, які приїхали до Франції та були залишені напризволяще. Ми повинні звертати увагу на обидва полюси однієї справи – від питань інтеграції до питань безпеки.
Не буде так, що, коли закінчаться адміністративні процедури і хтось стане громадянином Польщі, тема для нас буде закрита. Ні. Будуть громадські організації, самоврядування і, маю надію, цей процес триватиме. Наша мета – зробити цих людей самостійними в нашій державі.
ПАП: Хто допоможе цим людям в отриманні роботи чи житла?
Р. Р.: Формується банк інформації МВС. До нас уже звертаються люди та підприємства, які хочуть допомогти. Протягом найближчого часу відбудеться чергова зустріч представників усіх відомств, задіяних у цьому процесі, – Міністерства праці та соціальної політики, Міністерства освіти, Міністерства науки та вищої освіти, Міністерства здоров’я. Буде створено також робочу групу під наглядом МВС. Йдеться про те, щоб вивести цих осіб на ринок праці. У нас уже є багато зголошень, якщо йдеться, наприклад, про працевлаштування лікарів.
ПАП: Наскільки змінилася міграційна політика Польщі в контексті подій за нашим східним кордоном?
Р. Р.: На сході Україні, попри формальне перемир’я, тривають постійні бої. Загони сепаратистів озброюються та підкріплюються російськими підрозділами. Ця ситуація погіршується, а не заспокоюється. Зростає кількість внутрішньо переміщених осіб, яку міжнародні організації оцінюють у понад 800 тис. осіб. Останні події викликали дискусію щодо біженців. Заяви з проханням надати такий статус у Польщі подали більше 2 тис. громадян України. Ми зареєстрували також величезне збільшення кількості заяв про дозвіл на перебування від українців. Якщо хтось мав такий намір, але вагався, то останні події в Україні додали їм аргументів.
Розмовляв Гжегож ДИЯК, Польська агенція преси
Фото ПАП / Томаш Ващук
