На південно-східних околицях Польщі, де схили Низьких Бескидів плавно спускаються до кордону зі Словаччиною, розташоване особливе місце. Лупківський перевал і навколишні долини – це простір, де історія, природа та пам’ять колишніх мешканців переплітаються з легендами. Саме вони надають цій місцині надзвичайного, майже метафізичного вигляду.

Лупківський перевал протягом століть слугував природним переходом через Карпати. За часів Австро-Угорської імперії він був важливим транспортним шляхом, а будівництво залізничного тунелю в XIX ст. перетворило його на стратегічний об’єкт.

Монументальний Лупківський тунель, відкритий у 1874 р., засвідчував відважність інженерів тієї епохи. Він сполучив Будапешт зі Львовом. Тут побував сам імператор Франц Йосиф I. Тунель кілька разів був зруйнований та відбудований, а сьогодні це одна з головних туристичних атракцій регіону. У літній сезон у вихідні через нього курсують потяги зі словацьких Меджилабірців до Сянока та з і до Кракова.

Пропоную розпочати подорож із залізничної станції в Новому Лупкові, потім вирушити до Старого Лупкова, пройти тунелем до будиночка мандрівників і повернутися затіненою стежкою, яка пролягає вгорі. Після цього варто піти туди, де колись були церква і кладовище, прогулятися до «Хатинки на краю світу» і залишитися там хоча б на одну ніч.

Приїхавши на станцію Новий Лупків, передусім огляньте салон-вагон Едварда Герека, першого секретаря Польської об’єднаної робітничої партії. Цим вагоном, в якому зберігся тогочасний інтер’єр, подорожували президенти Польщі Лех Валенса та Александр Квасневський.

На станції також збереглися й інші вагони та електровози того часу. Урядові вагони придбав Якуб Бет на прізвисько Бетон  – залізничний ентузіаст і член Фонду промоції та розвитку Бещад. Він планує відреставрувати історичні вагони й перетворити їх на ще одну туристичну бещадську атракцію.

Наступний пункт − залізнична станція в Старому Лупкові. Це місце наче застигло в часі й зовсім не схоже на гамірні вокзали наших міст. Із ним пов’язані історії про невидимі кроки на пероні та вогні, які з’являються в порожніх будівлях. Інша легенда розповідає про привид робітника, який загинув під час будівництва тунелю й донині охороняє гірський перехід.

Уночі можна помітити світло ліхтаря, яке рухається біля колій і зникає, щойно хтось намагається до нього наблизитися. За місцевими переказами, в тихі вечори тут можна почути відлуння минулого життя: спів, розмови й гамір господарств. Колись цей перевал також був місцем засідок. Звідси розбійники нападали на купців, які перетинали кордон. До сьогодні ходять чутки, що їхні скарби заховані в тутешніх лісах.

Прямо на польсько-словацькому кордоні, біля стежки, яка проходить через Лупківський перевал, розташоване незвичне місце для ночівлі – простий дерев’яний будиночок для мандрівників із дерев’яними лавами, які слугують лежанками, звичайним столом і невеликим вікном. На стінах численні написи і малюнки, залишені мандрівниками, – своєрідний дорожній щоденник. Такий простір може захистити від дощу й холоду, а кожен, хто тут ночує, стає його частиною, залишаючи по собі слід: повідомлення, малюнок або роздуми.

Оглянувши залізничну станцію в Старому Лупкові, обов’язково відшукайте заросле кладовище на шляху до «Хатинки на краю світу». Там на вас чекає постать Христа в стовбурі дерева. З часом дерево почало її огортати, наче намагаючись захистити. На фото 2022 і 2026 рр. можна помітити, як Христос поступово зникає в обіймах дерева. За легендою, ця фігура з’явилася тут після дивовижного порятунку чи якоїсь трагедії.

Фото 2022 р.

Фото 2026 р.

Сьогодні це місце приваблює мандрівників, які зупиняються тут, щоб побути в тиші. Тут, безперечно, можна знайти спокій і час для роздумів про життя. Від церкви залишився лише фундамент, а на кладовищі − кілька надгробків. Я бував тут двічі: в липні 2026 р. це місце ще більше сховалося у високій траві. Як це часто буває в Бещадах, густа рослинність відвойовує територію в людей.

Саме тут стоїть «Хатинка на краю світу» − дуже атмосферний прихисток. Вечорами тут розповідають історії про привидів, розбійників і таємниці гірського перевалу. Без водопроводу, електрики та інтернету, хочеш не хочеш, а доводиться з кимось спілкуватися. Тут точно можна відпочити від метушні світу, а вночі помилуватися безхмарним зоряним небом.

«Хатинка на краю світу»

Найвиразнішою рисою цього краю залишається тиша. І це не порожнеча, а простір, який зберігає пам’ять про життя, що колись тут вирувало, і людей, які тут мешкали.

Лупківський перевал – це не просто місце на карті. Тут історія переплітається з легендами, сліди людської діяльності зливаються з природою, а кожен мандрівник стає частиною цієї оповіді. Саме тому туристи тут такі важливі, адже вони відкривають для себе минуле Лупківського перевалу, Старого й Нового Лупкова, унікального тунелю на кордоні Польщі та Словаччини, «Хатинки на краю світу», руїн церкви, постаті Христа, яка зникає в обіймах дерева, чи простого будиночка, який зберігає пам’ять подорожніх і водночас захищає їх від дощу.

Текст і фото: Вєслав Пісарський,

учитель, скерований до Ковеля організацією ORPEG