У тижневику «Przewodnik Katolicki» за 1938 р. я натрапив на інформацію про плани будівництва парафіяльного костелу у волинському селі Переспа – на півдорозі між Луцьком і Ковелем. Там навіть опублікували ескізний проєкт майбутнього храму.

Про плани створення римо-католицької парафії в Переспі, як і про намір збудувати там костел, мені досі не доводилося чути. З’ясувати це допоміг волинський краєзнавець Сергій Янішевський, який знайшов у тижневику «Życie Katolickie» за 1937 р. репортаж із Переспи авторства отця Владислава Буковинського – заступника редактора часопису, викладача римо-католицької Вищої духовної семінарії в Луцьку, настоятеля кафедральної парафії Святих Апостолів Петра і Павла в Луцьку під час Другої світової війни.

Виявилося, що в 1937 р. тривав процес створення нової римо-католицької парафії в Переспі. Село належало тоді до римо-католицької парафії в Рожищі й було віддалене на кільканадцять кілометрів від парафіяльного костелу. Вже визначили межі майбутньої парафії, до якої мали увійти села з голобської, кисилинської, сокільської та рожищенської парафій. Було створено комітет будівництва, а почесний патронат над проєктом узяв на себе примас Польщі, кардинал Август Гльонд.

Отець Владислав Буковинський повідомляв, що в Переспі придбали земельну ділянку під будівництво і незабаром з Луцька повинні розпочатися поставки цегли. Також був готовий проєкт храму, який безоплатно виконала варшавська архітекторка Беата Трилінська – донька інженера Владислава Трилінського, який запатентував бетонно-кам’яні шестикутні плити для мощення доріг, так звану трилінку.

Проєктний рисунок костелу, опублікований у тижневику «Przewodnik Katolicki» за 1938 р.

Достеменно невідомо, чи будівництво костелу розпочали. Зрештою костел так і не побудували, як і не створили заплановану парафію.

Проте сьогодні можна побачити, яким задумала новий костел авторка проєкту. Храм Святого Апостола Петра мав би не лише один із найрідкісніших титулів серед волинських костелів, але й оригінальний і нетиповий для Волині образ. Проєкт передбачав однонавний храм без трансепту і дзвіниці, з високим двосхилим дахом, стрілчастими вікнами, декоративними контрфорсами та практично відсутнім оздобленням фасадів.

На Волині проєкт такого храму сприймається як якась досить гармонійна суміш історизму, модерністської суворості форм і майже аскетичної простоти. Одночасно образ будівлі мимоволі нагадує типову провінційну англіканську церкву, якій бракує хіба масивної, квадратної в плані, дзвіниці.

Проєкт так і залишився на папері. Проте сьогодні завдяки сучасним можливостям візуалізації можна бодай уявити, якою могла стати одна з найоригінальніших сакральних споруд міжвоєнної Волині.

Щоправда, навіть якби костел тоді збудували, то шанс побачити його саме таким у нас був би майже нульовий.

Візуалізація, виконана за допомогою штучного інтелекту

Роман Павлюк