Відколи кафедральний костел Святих Апостолів Петра і Павла в Луцьку отримав орган із Німеччини, а сталося це в 1999 р., у храмі регулярно відбуваються органні концерти. Встановлення цього інструмента стало важливою інвестицією в музичну культуру міста напередодні нового тисячоліття.

3 серпня Волинська обласна філармонія розпочала вже VII фестиваль органної музики «Luchesk Organum». Заслужений артист України Юрій Шутко (флейта), Катерина Шпаковська (сопрано) та Світлана Мішеніна (електроорган) запропонували слухачам, які зібралися в костелі Святих Апостолів Петра і Павла, програму «Аве Марія».

Під час органного концерту 3 серпня. Фото: Юрій Войнаровський

Наступний концерт у рамках фестивалю «Luchesk Organum» відбудеться 10 серпня о 16:00.

Історія луцького органа почалася понад 40 років тому. Ще у 80-х рр. у волинській пресі в контексті обговорення питання про заповідник у Старому місті порушували питання про потребу в залі органної та камерної музики. Проте органні концерти в Луцьку стали можливими лише тоді, коли в 1999 р. завдяки владиці Маркіяну Трофим’яку, ординарію Луцької дієцезії Римо-католицької церкви в Україні, у кафедральному соборі Святих Апостолів Петра і Павла встановили орган німецької фірми «Ludwig Rohlfing – Мathias Kreienbrink». Це можна назвати найбільшою інвестицією в музичну культуру міста нового тисячоліття.

За рік до цього виняткового чину парафіяни костелу Святого Боніфатія з містечка Нойєнкірхен поблизу Мюнстера вирішили придбати новий орган. Попередній інструмент від майстрів відомої органної фірми із Оснабрюка не прослужив і пів століття, проте його демонтаж і повторне налаштування виявилися дорожчими від нового органа. У парафії вирішили металеві труби (сплав олова і свинцю у різних пропорціях) та інші елементи продати на сувеніри, щоб залучити кошти на придбання нового інструмента.

Як пригадував владика Маркіян Трофим’як, про це довідався його знайомий Альберт Піллє. Він звернувся до парафіяльної ради в Нойєнкірхені з проханням передати інструмент кафедральному собору в Луцьку.

Ніхто з тамтешніх парафіян не вірив, що в Україні їхній орган зможуть змонтувати, але світлої пам’яті Альберт Піллє був людиною авторитетною, тож його послухали. До речі, він перший почав возити гуманітарну допомогу в Україну, а перший орган від нього прислужився храму в Ковелі.

Владика Маркіян Трофим’як задіяв тоді знайомих польських органних майстрів із родини Балханів. Один із них, Евгеніуш Балхан, оглянув орган ще до відправки в Україну. Згодом зі своїм братом Станіславом, племінником і колегами він розібрав його і підготував до перевезення.

На початку 1999 р. польські майстри оглянули нове місце для його інсталяції, зробили обміри, виготовили креслення й почали складати. Під час встановлення органа був присутній Петро Сухоцький, який згодом став титулярним органістом католицького собору в Луцьку.

Загальний вид проспекта луцького органу. Фото: Анатолій Оліх

За спогадами владики Маркіяна Трофим’яка, усі регістри органа зазвучали в середині травня 1999 р. До ужитку його віддали 10 червня, а в жовтні урочисту літургію та освячення інструменту очолив ординарій Мюнстерської дієцезії, єпископ Рейнхард Леттман. Під час освячення органа співала солістка Віденської опери Беата Рашкевич, а серед почесних гостей була велика делегація від парафії Святого Боніфатія з Нойєнкірхена.

Керівник парафіяльного хору костелу Святого Боніфатія, послухавши тоді гру Петра Сухоцького, похвалив польських майстрів: «Інструмент складений геніально!»

Владика Маркіян замовив у Львові напис, щоб увічнити згадку про те, що це дарунок парафії Святого Боніфатія. Напис опинився у фокусі усіх фото- і відеокамер. Гості не йняли віри, що звучить той самий орган. Тішилися, що послухали вельмишановного Альберта Піллє.

Упродовж десяти років колишній ординарій Луцької дієцезії, владика Маркіян Трофим’як відроджував інфраструктуру органної справи на Волині. Інструменти отримали костели в Дубищах і Ківерцях, а до нового храму в містечку Довбиш на Житомирщині владика Маркіян доправив орган із Швейцарії.

Василь Ворон

На головному фото: Під час органного концерту 3 серпня. Автор: Юрій Войнаровський