Це мало тривати декілька днів. Метою була підготовка столиці до спільного з Червоною армією виступу проти німецьких загарбників, а водночас вихід із підпілля відділів Польських збройних сил в окупованій Польщі та запобігання створенню маріонеткової польської влади, яка б прислуговувала Совєтам, що вступили на польські землі.

Варшавському повстанню передувала акція «Буря», яку провели за кілька місяців до нього польські підпільники.

За наказом головнокомандуючого Армії Крайової генерала дивізії Тадеуша Коморовського, який діяв під псевдонімом «Бор», повстання розпочалося 1 серпня 1944 року о 17.00 годині.

25 000 повстанців і лише десята частина з них озброєна. Жертовне цивільне населення використовувалося фашистами як «жива мішень». Найбільш мужнім був визнаний плутон «Алек» з підрозділу «Руди» харцерського батальйону «Зоська». Практично відсутня допомога  союзників. За наказом Сталіна – навмисна бездіяльність Червоної армії, яка стояла на протилежному березі Вісли.

63 дні боротьби з фашистським окупантом.

63 дні даремного очікування на підтримку союзників із Заходу та Червоної армії, яка пасивно спостерігала за містом, що палало протягом двох місяців.

63 дні відданості Польщі.

63 дні щораз більшої самотності.

2 жовтня вперше в історії міста була підписана капітуляція Варшави.

Понад 200 тисяч жертв – повстанців і цивільного населення, яке масово винищували окупанти. 520 тисяч жителів Варшави, вигнаних німцями зі столиці і розміщених у таборах праці.

Близько 90% міста зруйновано за наказом Гітлера: «Місто не повинно існувати. Зрівняти його із землею».

Сьогодні знайдуться як критики, так і прихильники цього найбільшого в історії світу повстання – одні твердитимуть про надмір жертви і помилкові, поспішні дії командування та про надмірну надію на допомогу союзників (у тому числі і Червоної армії), інші вказуватимуть на героїзм і відданість борців, проте одне не підлягає сумніву: Варшавське повстання на два місяці паралізувало численні німецькі сили і саме завдяки Варшавському повстанню поляки в черговий раз мали змогу переконатися в тому, що Сталін мав на меті не визволення і свободу Польщі, а запровадження у Польщі власного порядку. Задля реалізації своїх цілей Джугашвілі дав добро на винищення найціннішого особового складу столиці (був знищений цвіт молоді і майже вся інтелігенція), зберігаючи пасивність і лише створюючи видимість підтримки на протилежному боці Вісли. Червона армія обеззброювала польські підрозділи, які поспішили на допомогу повсталій Варшаві. Після поразки повстання і зруйнування міста, останнього потенційного бастіону проти післявоєнної совєтської окупації Польщі, шлях до розширення червоної імперії був відкритим.

Післявоєнна польська влада за наказом своїх московських господарів у роки сталінського терору винищувала вцілілих повстанців, видаючи їм смертні вироки, катуючи у застінках Служби безпеки, позбавляючи громадянських прав.

А повсталі поляки планували через декілька днів об’єднатися з силами Червоної армії, щоб спільно боротися за «нашу і вашу свободу», хотіли привітати Червону армію у ролі господаря Варшави. Після кількох днів самотньої боротьби вони вже не сумнівалися у навмисній бездіяльності Сталіна і в тому, що припинити розпочаті військові дії вони вже не можуть. Готові до 3-4-денної боротьби, вони протистояли ворогу у двадцять разів довше.

Жертва повстання, незважаючи на післявоєнні репресії, не була принесена даремно – на думку багатьох істориків, завдяки їй Польща уникнула безпосереднього приєднання до СРСР і в часи комуни сприяла розпаду ялтинської угоди та відновленню суверенності Польщі.

Сучасна польська свобода і демократія народилася у серпні 1944 року на барикадах Варшави.

Gloria victis.

Юстина ЯНЧ