21 серпня в Іваничівському районі у селах Кречів (Україна) та Крилів (Польща) відбудуться Європейські Дні Добросусідства «Кордон 835». Аби детальніше ознайомитися зі специфікою заходу, ми поспілкувалися з головними організаторами свята – головою Фундації духовної культури пограниччя з міста Любліна отцем Стефаном Батрухом та головою МГО «Академія української молоді» Оленою Яремко зі Львова.
Розкажіть, будь ласка, як виникла ідея Європейських Днів Добросусідства? Яка мета їх проведення?
Стефан Батрух: Коли цей проект створювався, ми робили спільно табори для молоді, виїзди на пограниччя. Ми відчули, що розуміємо одне одного, довіряємо одне одному і друга сторона не підведе. Також вдалося нам за ці роки відпрацювати певну модель партнерства, щоб жодна зі сторін не відчувала себе другорядною, чи котрась організація не була домінуючою, щоб усі вчилися співпрацювати на рівних правах, як співорганізатори. Я задоволений співпрацею з «Академією української молоді» та організаціями з Луцька, які заявили про свою готовність співпрацювати з нами при організації заходів на кордоні.
Чому ця ініціатива, чому кордон? У першу чергу, щоб брати справи в свої руки, щоб жителі прикордонних зон не чекали, що кордон змінять міністерські установи. Те, яким буде кордон завтра, залежить від нас – громадян, які мають потребу їздити в Європу чи потребу співпрацювати з організаціями в Польщі. Від нас залежатиме, чи він буде такий, яким ми його бачимо. Перетинаючи кордон, люди часто відчувають себе приниженими. Нам це болить, дратує, але ми продовжуємо чекати, що ці справи вирішаться без нашої участі. Цим проектом ми хочемо довести, що так не повинно бути.
Чому ви вважаєте, що у людей, які живуть на прикордонній території, меншовартісне життя?
Стефан Батрух: У першу чергу, на мою думку, це залишки минулого. Сам кордон був створений насильним диктаторським способом. Українська сторона вважає, що українські етнічні землі є ще поза кордоном. На думку польської сторони, і на Волині живе дуже багато поляків, тобто це теж частинка нашої батьківщини. Немає справедливого кордону. Він штучно створений. Але з другого боку, не знаю, чи без такого рішення поляки та українці змогли б домовитися, де цей кордон має бути… Кордон – це лінія, тонесенька лінія між двома державами. Щоб створити враження, що кордон – це щось солідне, потрібно було побудувати всю систему, звести колючі дроти, пускати в них струм, заорювати поле, відділяти від цього кордону зону, до якої ніхто не мав би доступу. Саме перебування у прикордонній зоні створювало обмеження і це створило таку асоціацію: кордон – це щось страшне.
Розкажіть, будь ласка, про минулорічний «Кордон 835»? Як він проходив на Волині?
Олена Яремко: Із самого початку транскордонні зустрічі розпочалися в Корчуні. Корчунь – це село, поділене кордоном, яке знаходиться на Сокальщині. Зустрічі почалися з традиційного вшанування пам’яті Богородиці 28 серпня. З того часу транскордонні заходи розширюються. Оскільки ця ініціатива не могла бути тільки на одній точці кордону, то у 2007 та 2008 роках проводився «Кордон 803». Ці Дні Добросусідства відбувались в Угринові-Довгобичові (Львівська область), на місці майбутнього перетину кордону. На тому кордоні нам вдалося забрати залізний мур, яким був колючий дріт. 60 тисяч людей задекларували, що вони хочуть, щоб пунктів перетину було якомога більше. Потім, коли вже вирішували питання про будівництво пункту перетину кордону, з’явилася ініціатива у Волинській області і, як результат, минулого року відбувся «Кордон 835».
У рамках Днів Добросусідства відбувається дуже багато різних заходів, зокрема екуменічна молитва, яка дає можливість спільно помолитися представникам різних конфесій, щоб показати, що ми хочемо бути разом, бо Бог один для усіх нас. Хочемо просити про єднання, прощення, про добросусідство для усіх тих, хто живе на цих землях. Відбувається також транскордонний ярмарок, у рамках якого проходять ярмарок ремесел, майстер-класи, виступи творчих колективів. Традиційно організовуються інтеграційні заходи для молоді. Минулого року з'явилася ініціатива проведення Форуму транскордонної співпраці, під час якого відбувалися дебати, круглі столи. У роботі форуму брали участь дипломати, політики, депутати, представники організацій, які обговорювали стан кордону, майбутні перспективи, налагоджували співпрацю. Він дає можливість домовлятися про партнерство, планувати певні ініціативи, ділитися доброю практикою. Теж традиційно проводяться спортивні заходи та концерт за участю гуртів з України та Польщі. Звичайно, кожного року є певні родзинки, нові ініціативи. Незмінним залишається те, що ця програма відбувається по обидві сторони кордону.
Чи ви вже визначилися з музичною програмою? Хто співатиме для українців і поляків цього року? І чи можна зробити так, аби на одній сцені виступали і поляки, і українці?
Стефан Батрух: Цей проект має таку ціль – спонукати і художників, і митців до співпраці. Є вже й позитивний результат – спільний диск двох гуртів. Знаємо також, що «Habakuk» з Польщі і «ФлайzZzа» з Луцька хочуть зробити спільний запис і мені довелося уже почути їхню спільну пісню. Цього року буде спільний концерт також двох гуртів: «Mad Heads», з українського боку, і «Sidney Polak» з польського боку. І задум такий, щоб вони виконали пісні один одного і, можливо, якийсь спільний твір разом. Відчуваємо, що гурти зацікавлені такою співпрацею, це їх надихає, це важливо і потрібно.
Розмовляла Марія ДОМАНСЬКА,
