У Польщі відбувся черговий тур місії канадських пластичних хірургів, які прооперували українських військових із важкими травмами. В ньому взяли участь і лікарі з Луцька.
Програму пластичних хірургів CUSAP (Canada-Ukraine Surgical Aid Program) заснували Канадсько-українська фундація та госпіталь Sunnybrook Science Health Center у 2014 р. У цей переломний для України час – рік Революції Гідності та початку нової російсько-української війни – українська система охорони здоров’я зіткнулася з проблемою надання допомоги пацієнтам із вогнепальними пораненнями і складними травмами. Першими на прохання українських хірургів про допомогу відгукнулися їхні колеги з Канади, які мали українське походження.
Навесні 2014 р. п’ятеро канадських лікарів-добровольців різних спеціалізацій поїхали до Києва. У столиці України вони займалися переважно виготовленням протезів та організовували курси невідкладної допомоги. Проте одразу стало зрозуміло, що проблема дуже масштабна, тому потрібно шукати системні рішення.
Група лікарів під керівництвом професора Олега Антонишина із Sunnybrook Health Sciences Centre зробила огляд провідних лікарень України, аби ближче ознайомитися з українською системою охорони здоров’я. Лікар Олег Антонишин – спеціаліст із пластичної та реконструктивної хірургії в найбільшому травматологічному госпіталі Канади. Він займається травматологічною та онкологічною реконструкцією. До речі, одним із волонтерів у тій групі була Уляна Супрун, майбутня міністерка охорони здоров’я України (з 2016 до 2019 р.) в уряді Володимира Гройсмана.
Уже у вересні 2014 р. лікарі-волонтери провели першу хірургічну місію в Україні. Це були і допомога у важких хірургічних втручаннях, і навчання українських медиків. Першою базою став Головний військовий клінічний госпіталь у Києві, через пів року – Одеський військовий госпіталь, потім – Львівський клінічний госпіталь.
У 2019 р. у партнерстві Sunnybrook Science Health Center та Canada’s leading Trauma Center було розроблено навчальну програму Sunnybrook Ukraine Surgical Education Initiative. Вона водночас передбачає навчання хірургів та оперативне лікування з демонстрацією. У 2020 р. провели відповідний симпозіум у Львові, а через рік зустрілися онлайн.
Загалом канадські лікарі здійснили сім медичних місій в Україну, а з початком повномасштабної агресії росії перенесли їх до Польщі. В цій країні провели вже три тури. Фінансує їх програма The Ukrainian Humanitarian Appeal – спільна ініціатива Конгресу українців Канади та Канадсько-української фундації, започаткована у 2022 р. задля надання допомоги українському народу в боротьбі з російським агресором.
Дві останніх місії проходили на базі Повітового комплексу закладів медичної опіки (Powiatowy Zespół Zakładów Opieki Zdrowotnej) у Челядзі біля міста Катовіце.
Серед 15 українських медиків, яких запросили до участі, було четверо лікарів із Луцька, зокрема Дмитро Струк і його дружина Лілія Струк-Павлюк, щелепно-лицеві хірурги з Волинської обласної клінічної лікарні.
Як розповіли медики, місія була дуже інтенсивною. Упродовж майже двох тижнів команда з дев’яти хірургів, п’яти анестезіологів, чотирьох терапевтів та 23 медсестер виконала низку складних операцій із реконструкції після отримання черепно-лицьових травм, опіків і пошкоджень кінцівок. Усього прооперували 48 українських пацієнтів, жертв війни. Кількох пацієнтів оперували вже вдруге або втретє, а деякі з операцій тривали по кільканадцять годин. Для багатьох із них це, можливо, єдина надія повернутися до нормального життя, адже отримати такого рівня хірургічну допомогу в інших медичних закладах неможливо.
Дмитро Струк пригадав: узяти участь у програмі The Ukrainian Humanitarian Appeal, що тривала в листопаді 2022 р., їм запропонувала Наталія Ариванюк, юристка, громадська діячка, координаторка волонтерського центру «Волинь SOS», який спеціалізується на медицині. Поїхати до Польщі тоді не дозволили обставини, тож волинські лікарі долучилися вже до цьогорічного семінару, який тривав із 28 квітня до 6 травня.
Лікарня в Челядзі на час місії повністю передала свій операційний блок під потреби канадських та українських лікарів. Поляки провели лише одну вимушену термінову операцію. Так само під потреби 48 українських поранених передали ціле відділення.
«Операції проводили в кількох залах. Ми могли переходити з одного до другого, аби подивитися, що роблять лікарі, як вони це роблять, тобто взяти якомога більше інформації. Наступного разу, якщо вдасться поїхати на місію, хочемо разом із дружиною асистувати», – сказав Дмитро Струк.
«Цікаво було ознайомитися з канадськими медичними протоколами. Вони відрізняються від українських. Є, наприклад, теж відмінності у використанні інструментів та матеріалів. При травмах середньої третини обличчя і травмах орбіти канадці використовують армовані сіточки. У нас я поки що такої технології не бачив. Загалом це був дуже корисний досвід», – впевнений медик.
Поділилася своїми думками й Лілія Павлюк-Струк: «Найбільше мене вразило навіть не те, на якому рівні канадські хірурги роблять операції, адже всі вони – висококласні фахівці, з великим стажем і науковими здобутками. Вразило інше. Усі вони – самодостатні люди, які досягли вершин у своїй роботі та могли би жити собі спокійно в Канаді. Але вони покидають усе і їдуть сюди, де майже два тижні безплатно працюють нон-стоп – одна операція за другою. Те ж саме можу сказати і про всіх інших медиків із цієї команди: лікарів, медсестер, технічних працівників. Вони всіх себе віддавали служінню пацієнтам». Канадська команда нараховувала 61 особу.
«Ми хотіли засвоїти якомога більше такої потрібної нам інформації, тому весь час теж перебували у цьому процесі. Звісно, нам було простіше, ми не були в такій напрузі, адже не оперували. Ми могли присісти чи навіть вийти, адже не мали такого фізичного та психологічного навантаження. Але можу сказати, що Катовіце ми не бачили», – додала лікарка.
За її словами, канадські волонтери привезли все необхідне обладнання, інструменти, медикаменти та перев’язувальні матеріали. Вони взяли із собою навіть мікроскоп, адже у складі команди було кілька мікрохірургів, які робили трансплантацію м’яких тканин і кістки на судинній ніжці. Брали участь у місії як волонтери й українські студентки-медики. Безцінну допомогу надав теж польсько-український персонал шпиталю в Челядзі.
У складі канадської команди до Польщі прибули досить багато техніків. Для того щоб спланувати операцію при дуже складних пораненнях, вони за результатами комп’ютерної томографії виготовляли 3D-моделі. На підставі цих моделей лікарі складали план операції.
«Були в нас такі поранені хлопці, які не мали середньої третини обличчя, зокрема носа. Техніки виготовляли модель носа, до нього приміряли хрящі й кістковий матеріал, який брали з клубової чи гомілкової кістки в самого пацієнта, й допасовували», – розповіла Лілія Павлюк-Струк.
А ще волинські лікарі на моделі черепа з імітацією шкіри відпрацювали операцію реконструкції перелому виличної кістки зі встановленням пластин. На таких моделях студенти-медики та молоді хірурги отримують мануальні навики, які надзвичайно важливі в реальних операціях. Зауваження, висловлені ними, канадські спеціалісти збираються врахувати в опрацьованій спеціальній освітній програмі з черепно-лицевої хірургії. Ця програма вже є в Apple Store.
«Справило неймовірне враження спілкування з канадськими лікарями. Вони надзвичайно щирі та відкриті. На кожне своє питання ми отримували розгорнуту відповідь. Ми з чоловіком якось навіть зауважили, що за подібні курси в Україні мали би заплатити чималу суму. Канадські лікарі не боялися поділитися своїми знаннями й досвідом. Добряче виручала нас фахова латинська лексика. А мовний бар’єр так само охоче нам допомагали долати канадці українського походження», – зауважила лікарка.
Канадські колеги розповіли: коли розпочалося повномасштабне вторгнення, вся українська громада Канади кинулася допомагати. Медики в ті дні також завантажували фури гуманітарною допомогою. Загалом медична спільнота в країні знала про існування Канадсько-української фундації, але це не викликало якоїсь особливої реакції. Натомість після 24 лютого до неї звернулися 250 лікарів, які зголосилися активно співпрацювати й допомагати. Далеко не всі вони мають українське походження. Серед учасників цієї місії були і ірландець за походженням, і грек, і вірменин. Ці лікарі – провідні фахівці у своїх галузях. Наприклад, японка Тара Лін Тешіма, яка теж брала участь у місії в Челядзі, входить у десятку провідних пластичних хірургів Канади.
Серед медичного персоналу місії були й українці, які народилися в Україні та перебралися до Канади в дорослому віці. «Спілкування з ними висвітлило деякі сторони життя в цій країні, про які варто наголосити. У Канаді в школі і в системі вищої освіти існують обов’язкові години волонтерства. Молодь старається виділяти час на допомогу іншим. І коли такий волонтер, наприклад студент-медик, приходить у канадську лікарню, то адміністрація придивляється не лише до його професійних умінь, але й до людських якостей. Думаю, так варто виховувати й наше молоде покоління», – вважає Лілія Павлюк-Струк.
Анатолій Оліх
