У третій частині класної хроніки, яку вели учні Семикласної державної загальної школи № 7 імені Марії Конопницької в Луцьку, подаємо записи, зроблені дітьми у 1935–1936 навчальному році.

Документ знайшов в архіві та опрацював краєзнавець і генеалог Артур Альошин для сайту Volynia. Раніше ми публікували на нашому сайті його першу та другу частини.

3 вересня 1935 р. Пройшли канікули і розпочався навчальний рік. 3 вересня кожен поспішав до школи, бо там, на шкільному подвір’ї, було багато дівчаток, які розмовляли одна з одною, сміялися та жартували. Кожна дівчинка була того дня весела, вони розповідали одна одній про свої пригоди, яких кожна мала чимало. Потім ми вишикувалися парами і пішли до костелу. Після завершення служби розійшлися додому. Писала Леонтина Овсяк.

22 вересня 1935 р. Ми довго очікували дня, коли мала відбутися поїздка з Луцька. Дорогою до Рівного ми спостерігали за гарними краєвидами нашої околиці. Нам було весело в потязі. У нашому купе була пані Любенецька, з якою ми весело провели час. Нарешті потяг зупинився в Рівному. Ми вийшли на станції та вирушили до костелу. Зовні костел виглядав дуже гарно. Коли ж ми зайшли всередину, дуже ним захоплювалися. Протягом довшого часу ми були в костелі. Звідти ми попрямували на Волинський ярмарок. Там бачили всі наші роботи та роботи волинян. Був чудово зліплений із глини замок, мапа залізничних шляхів. Були там дуже гарні речі, які на ми дивилися із захопленням. Усі павільйони ми обійшли до 8.00. Потім ми вишикувалися парами та пішли на станцію. Наше повернення було дуже веселим. У дорозі ми спали, адже ми потомилися, та й було вже пізно. Ми щасливо доїхали до Луцька. Після виходу з потяга ми розійшлися по домівках. Писала Л. Овсяк.

25 жовтня 35. Із 2 до 8 жовтня ми відзначали тиждень загальноосвітніх шкіл. Цими днями всі школи були прикрашені. У кожній проведено академію, дохід від якої передали на будівництво шкіл. Тож і наша школа була прикрашена. У кожному класі на вікнах були наклеєні наліпки з написом «Будуймо школи». Фронтон школи був прикрашений гірляндою, оздобленою прапорцями. Наша школа також влаштувала академію, а дохід передали на будівництво шкіл. Гроші надійшли не лише з академії, але й  із невеликих пожертв, які залюбки давали учениці, бо лише вони можуть відчувати, як погано, коли ти не ходиш до школи. Писала Л. Овсяк.

13 вересня 1935 р. У нашому класі оголосили, що післязавтра прибуде до Луцька з маневрів 24 піхотний полк. На нас це справило дуже велике враження. На засіданні ми вирішили, щоб кожна учениця та учень скинулися на квіти, а також на цигарки. Після уроків мало відбутися вітання. Тимчасом пані Капцьох повідомила нам, що військо вже йде. З великою радістю ми почали викрикувати «Віват, 24-й полк». Дуже гарно грала музика. Коли ми вручили квіти, обличчя польських солдатів променіли радістю. Це вітання запам’ятається нам назавжди. Писала Рива Пельцман.

Оскільки дівчатка з нашого класу подали проєкт організації заходу для збору коштів на класні потреби та потреби Товариства підтримки будівництва загальноосвітніх шкіл, ми одразу ж почали над ним працювати. Ми організували зустріч, на якій вирішили, що на заході повинні бути різні сюрпризи, наприклад, серпантин, котильйони і т.д. Кожна дівчинка або хлопчик мають зробити дві пари котильйонів, а також здати 30 грошів на буфет. Ті, хто може, мають принести килим або доріжку для прикрашання зали. Писала Рахиль Перегал.

1 листопада 1935 р. Сьогодні ми, святково одягнені, зібралися в школі й по четверо вирушили на Воєводську площу. Деякі діти в перших четвірках несли вінки. На площі ми стали  відповідно до номера школи та очікували на подальшу частину заходу. Аж урешті почули промову воєводи. Виголошуючи її, він нагадав нам про складні зусилля тих солдатів, які боролися за Батьківщину до останньої каплі крові. Після промови військовий оркестр заграв національний гімн і ми вирушили на цвинтар. Спочатку йшов оркестр, потім військо, далі різні організації, врешті середні школи, а насамкінець йшли загальноосвітні школи. Обабіч дороги йшли солдати зі смолоскипами. Нарешті ми дійшли до кладовища. На цвинтарі панувала могильна тиша. Майже на всіх могилах горіли свічки, а на хрестах висіли вінки. На цвинтарі ми також стали у визначених місцях. Але не всі, бо діти, які несли вінки, пішли в інше місце. Раптом, у цій смертельній тиші, прозвучав глибокий та серйозний голос ксьондза. Він промовляв до нас, аби ми брали приклад із тих солдатів і боронили Батьківщину, так як і вони. Пізніше хор заспівав траурну пісню і ми розійшлися додому. Писала Аделя Фік.

Пам’ятник солдатам, які загинули в 1919 р. Воєводська площа в Луцьку. NAC

11 листопада. Мешканці Луцька урочисто відзначали 11 листопада. У всіх святинях міста відправляли служби, на яких були присутні всі школи, різні організації, військо та поліція. Після завершення богослужінь відбувся парад, у якому брала участь також наша школа. Усі серця громадян міста Луцька того дня були спрямовані в майбутнє. Писала Логвінська Л.

6 грудня 1935 р. 6 грудня в нашій школі відзначали Святого Миколая. На це свято ми ошатно одягнулися. У школі Святий Миколай роздавав подарунки, якими ми дуже тішилися. Вечір цей пройшов із веселими розмовами та жартами. Наш VII клас отримав козу з різкою, а з ними й вірш:

                        Tango-tango-tangolita!
                        Każda się tem hasłem wita.
                        I już skaczą same nóżki.
                        Wątowie zato tańczą pustki.
                        Rźnie muzyka - walc-foxtroty!
                        Kotyljony stroją psoty…
                        Potem znowu skargi, dąsy.
                        Choć tak piękne były pląsy
                        Ale szybko czas upływa..
                        Nie minęła jeszcze doba,
                        Każda tylko lekcje zbywa.
                        Boć przecież balu ozdoba!
                        Więc dzień po dniu kwaśni minki
                        Jak chłopaki jak dziewczynki.
                        Czyż to nie jest widok marny?
                        Gdy zbieramy punkty karne??!!
                        - - - - - - - - - - - - - -
                        Z tej poezji… w taką proszę??!!
                        Musimy odsiedzić
                        Kozę!

Записала Е. Готман.

8 грудня 1935 р. відбулася вистава «Осіння сльота», влаштована IV класом за підтримки Польського Червоного Хреста. Записала Е. Готман

14 лютого відбулася лотерея ялинкових прикрас ручної роботи, які власноруч виготовляла вся школа. Користуючись лотереєю, Польський Червоний Хрест також поставив свою ялинку із біло-червоними прикрасами, яку кожен хотів виграти. Всі присутні на лотереї оцінили красу ялинкових прикрас. Писала Цірля Лайтер.

21 грудня 1935 р. Із великим нетерпінням ми чекали на 21 грудня, коли нам мали роздати табелі. І нарешті надійшов той день, коли нам роздали табелі та відпустили на свята. В класі тоді панував галас. Для одних дівчаток це була радість, а для інших плач. Записала Готман.

Свідоцтво про закінчення школи, видане Естері Готтман

21–22 грудня 1935 р. Відбулася ханукальна вистава, яку організували єврейські дівчатка. Вистава нам вдалася дуже добре. Було чимало дітей, а також батьків. Показ справив на всіх велике враження. Писала Цірля Лайтер.

13 січня 1936. Уже надійшов очікуваний день 10 січня, коли ми знову прийшли в школу після канікул. Наш клас був дуже чистим. Кожна дівчинка мала чистий випраний фартушок та кокарду. Але деяких дівчаток іще бракувало. Так пройшло 10 січня. Писала Ц. Лайтер.

17 грудня 1935 р. Покинула школу і взагалі Луцьк наша однокласниця Гелена Яшевська. Вона поїхала до Скаржиська до мамусі й там залишилася. Нам було дуже прикро з нею прощатися, але що ж, так мало статися. Ми писали до неї листи після різдвяних канікул. Це був твір на тему «Як я провела свята». Ми часто згадуємо її та жалкуємо, що вона не може до нас повернутися. Писала Гатир В.

22 грудня 1935 р. Дві наші однокласниці, Люба Козак та Рахиль Перегал, перейшли з нашого класу в VI. Нам було дуже прикро, але що ж, ми мусимо з тим якось зжитися. Писала Гатир В.

1 лютого 1936 р. У нашій школі відбулася академія на честь дня народження президента Республіки Польща Ігнація Мосціцького. Ми задовго до цього почали готуватися що цього важливого дня. І ось надійшло 1 лютого 1936 р. О 16:15 ми, одягнені у форму, зібралися на святковий захід у школі. Програма була дуже розмаїта, це було дуже гарно. В академії брали участь усі класи, окрім сьомого. На академії кожен думкою перенісся ген далеко, аж до замку у Варшаві, до резиденції пана президента. І кожен думав про те, як було би добре, якби всі могли цю велику для нас, поляків, хвилину провести у присутності пана президента. Також ми вигукували вітання на честь ана президента Ігнація Мосціцького найяснішої Республіки Польщі. Наприкінці ми заспівали національний гімн «Jeszcze Polska nie zginęła». Писала Гатир В.

Візит президента Мосціцького до Луцька в червні 1929 р. Фото Ананія Доссіка з колекції Віктора Літевчука

9 лютого 1936 р. У школі № 2 відбулася танцювальна забава, на яку ми отримали запрошення. На захід прийшли кілька наших однокласниць, які були дуже ним задоволені. Писала Гатир В.

21 лютого 1936 р. У нашій школі відбувся виступ, влаштований стараннями членів кола Морської та колоніальної ліги. Програма була такою: 1) Хор класу IV. 2) Поклик моря. 3) Декламування. 4) Спів. Виступ цей був гарно та добре організований, ми були ним задоволені. Писала Ярема Г.

23 лютого 1936 р. У нашій школі відбувся маскарад. Він розпочався о 4.00 для молодших класів, тобто для класів I–IV, а о 7.00 – для класів V–VII. До зали входили в різних костюмах дівчатка, серед них мали когось обрати й нагородити за найгарніший, найоригінальніший і найдешевший костюм. Ми бавилися довго та із захватом розглядали різні костюми. Аби мати пам’ятку з цього маскараду, ми вирішили зробити групове та індивідуальні фото. Так весело та приємно ми провели цей вечір. Писала Ярема Г.

29 лютого 1936 р. Із нашого класу до класу VI перейшла наша однокласниця Бялошевська. Дуже нам було прикро, але мусимо із цим якось примиритися. Писала Ярема Г.

19 березня відбулися святкування іменин покійного маршалка Юзефа Пілсудського. Ввечері о 7.00 ми зібралися, аби послухати промову, яку транслювали по радіо з Королівського замку в Варшаві. Коли повідомили, що зараз почнеться промова, ми погасили світло і при свічках вислухали її, а потім розійшлися по домівках. Писав Свереда П.

25 березня відбулися іменини пані керівниці. Після служби ми зібралися в залі, де відбулося дарування квітів та виголошення побажань. Після привітань ми заспівали святкову пісню. Потім старші класи спустилися до великої зали, аби передати прапор шостому класу. Після цьоого прозвучала доповідь, ми заспівали кілька пісень Марії Конопницької і розійшлися додому. Писав Свереда П.

25 квітня 1936 р. Луцьк відзначав весняне свято лісу. На цьому заході були присутні всі школи. У святі брав участь VII клас та почесна варта VI класу. Парами ми пішли на службу до костелу. А після служби помарширували на оболонь Стиру, де садили дерева. Писала: Прендка Г.

Свято лісу біля луцької катедри. Echa Leśne

Опрацював Артур Альошин