12 березня 1999 року – одна з найважливіших дат у новітній польській історії. У цей день Польща стала членом НАТО – найсильнішого військового союзу у світі, який гарантує безпеку всім своїм членам.
Прагнення Польщі здобути членство в НАТО (Північноатлантичному союзі) було спричинене, перш за все, негативним історичним досвідом, що був пов’язаний із Другою світовою війною та післявоєнною історією, коли в геополітичному просторі домінував СРСР. Польща розпочала дипломатичну діяльність, яка мала намір здобути членство в НАТО, після припинення діяльності Організації Варшавського договору, в 1991 р.. У 1999 р. вона стала членом цього політично-військового союзу.
Безпека, без сумніву, є одним із фундаментів кожної держави, а турбота про її збереження становить один із обов’язків влади та громадян щодо держави. Історія, як давніша, так і сучасна, демонструє, що не всюди вдається її зберегти, навіть при повній дієздатності державних структур, у тому числі військових, політичних, економічних, інформаційних, і, передусім, при суспільстві, котре усвідомлює свої обов’язки. Тому внутрішній потенціал необхідно зміцнювати, звертаючись до зовнішніх структур та організацій.
Стратегія безпеки Польщі спирається на такі пункти: членство в НАТО, членство в ЄС, стратегічна співпраця зі США. П’ятнадцять років перебування Польщі в Північноатлантичному альянсі зміцнило польські позиції на міжнародній арені в політичному, оборонному та економічному аспектах. Польща використовує свою присутність у НАТО для реалізації цілей, що працюють на польський державний інтерес. Ця проста констатація по суті означає три сфери дії: активна участь у прийнятті рішень Альянсу відповідно до польської закордонної політики та безпеки, а також до потреби зміцнення НАТО як гаранта ефективної міжнародної оборони; матеріальний, політичний, військовий та інтелектуальний вклад у НАТО, що сприяє реалізації його завдань; пристосування у багатьох площинах усередині країни з метою забезпечення справної реалізації зобов’язань Альянсу.
Ще від часу закінчення «холодної війни» НАТО безперервно удосконалює свої пріоритети. Метою його діяльності є пристосування методів та засобів до умов міжнародного оточення, котрі постійно змінюються, а також найефективніша протидія загрозам і адекватна відповідь на нові виклики. Це вимагає від членів Альянсу проведення постійної адаптації власної політики так, щоб можливою була реалізація поставлених цілей та покращення спільних рішень у сфері безпеки та оборони. Сам процес вироблення консенсусу всередині Альянсу викликає дискусії, що є нормальним явищем для структур, до складу яких входять суверенні та демократичні держави, котрі звикли шукати порозуміння шляхом дискусій та відкритого представлення власних позицій.
Членство Польщі в структурах НАТО означає, передусім, зміцнення обороноздатності Польщі. Зміни, які відбулися впродовж останніх кільканадцяти років як у НАТО, так і в структурах польської армії, сприяли розвитку політичних функцій Альянсу, а також перебудові його військових здібностей. Головною рисою цих реформ було перенесення акцентів із кількості збройних сил на користь мобільності та сучасності військ. Ці зміни були відповідні до визначення загроз та еволюції мілітарних завдань Альянсу, які почали охоплювати також операції, що велися у віддалених частинах світу.
Не варто забувати також про економічний аспект присутності в НАТО, про безпосередню користь для польської економіки, яку вважають стабільним і передбачуваним ринком, котрий дотримується норм міжнародного права та стандартів у сфері прав людини, демократії та вільної торгівлі. Таким чином, польська держава зміцнює сигнал, котрий висилає потенційним інвесторам, заохочуючи їх до довготермінових інвестицій.
Чи при великій кількості регіональних та міжнародних структур Північноатлантичний союз може результативно виконувати свою роль? Без сумніву, так, хоча аргументованою є також критика певної безпорадності чи пасивності організації щодо викликів нової «холодної війни», спричинених російською політикою. Європа потребує НАТО для національної безпеки країн-членів і стабільності в трансатлантичній сфері та в її безпосередньому оточенні. У своїх основних функціях Альянс не підвів ані в часи «холодної війни», ані після неї. Нічого не свідчить про те, щоб щось змінилося. Проте необхідно, як чітко стверджує проф. Роман Кузняр із Варшавського університету, щоб Альянс зосередився на своїх основних завданнях й уникав спокуси «робити все і всюди» та щоб робив висновки із вчинених помилок. Живу дискусію навколо функціонування НАТО викликає також думка про його незалежність/залежність від ООН і рішення Ради Безпеки.
У все більш складному світі політичних та економічних залежностей спосіб розбудови перспективних відносин між НАТО і ЄС, що спирається на принцип цілісності, веде до створення результативного євроатлантичного тандему безпеки, в основі якого лежать мілітарні інструменти НАТО та економічні засоби ЄС, а також політична сила їх обох. Польща хоче бачити Альянс як структуру, яка ефективно встановлює ієрархію своїх цілей та завдань, опираючись на такі цінності як власна вірогідність, стабільність і безпека, а також партнерська співпраця.
Генеральний консул РП у Луцьку Беата БЖИВЧИ
Довідка:
