У ці серпневі дні, як і щороку, в Костюхнівці відбулося харцерське свято. 24–25 серпня Центр діалогу «Костюхнівкa» Лодзької хоругви «Союзу польського харцерства» і Генеральне консульство РП у Луцьку організували урочистості з нагоди 100-річчя відновлення Польщею незалежності, Року харцерства та 20-річчя харцерської служби на Волині.
Головна частина урочистих заходів відбулася 25 серпня в Польському ліску. Цього дня сюди приїхали численні делегації з Лодзького воєводства, Надбужанського відділу Прикордонної служби, Холмського осередку солдатів 27-ї Волинської дивізії піхоти Армії Крайової, Музею Юзефа Пілсудського, Польського лісного товариства. Прибули також нащадки легіонерів, харцери Лодзької хоругви, представники реконструкційних груп, силових структур із Польщі, місцевих органів влади з Маневицького району та поляки з Луцького консульського округу.
Після харцерського рапорту учасники урочистостей у Польському ліску виконали гімни Польщі й України. Потім отець Анджей Квічаля, настоятель костелів у Маневичах і Любешові, відправив богослужіння в пам’ять про полеглих за Батьківщину.
«Відвідування таких місць – це найкращий спосіб вивчити історію», – зазначив під час проповіді отець Анджей Квічаля. Після спільної молитви саме тим, хто протягом багатьох років приїжджає до Костюхнівки, щоб пізнавати історію не за книжкою, хто творить історію, опікуючись місцями пам’яті, представники різних організацій вручили відзнаки.
Харцерам, які активно долучаються до робіт у Костюхнівці та які беруть участь у діяльності Лодзької хоругви, харцмайстер Ярослав Гурецький вручив відзнаки за вірну службу памʼяті на кладовищах на Сході. «Ця відзнака була заснована за зразком нагороди «За вірну службу», яку комендант Пілсудський вручав у серпні 1916 р. після складної битви під Костюхнівкою. Вона стала найважливішою нагородою, яку могли одержати легіонери», – сказав Ярослав Гурецький.
Серед тих, кому Ярослав Гурецький вручив відзнаку, були, зокрема, Габріель Рапач та Олександр Радіца. Габріель Рапач уперше приїхав до Костюхнівки у 12-річному віці. У нього за плечима – пʼять повних таборів, проведених на Волині. Після урочистостей він розповів нам, що на перший табір у Костюхнівці його змусили приїхати друзі, а далі було вже важко сюди не приїжджати. «Є багато причин, через які мені хочеться тут бути. І це не лише знайомі чи добре товариство, а передусім служба, яку я тут виконую», – сказав він.
Олександр Радіца – комендант Харцерського гуфця «Волинь» Польського харцерства в Україні. До Костюхнівки він приїжджає вже понад 10 років, передусім як харцер, згодом як дружиновий, а тепер як керівник гуфця. Каже, що дуже важливо те, що харцери з України співпрацюють тут із харцерами з Польщі, пізнають історію і традиції.
Нині харцери Лодзької хоругви «Союзу польського харцерства» опікуються близько 30 місцями пам’яті. Їхню діяльність та функціонування Центру діалогу «Костюхнівка» фінансово підтримують різні інституції. У цьому році Лодзькій хоругві вдалося отримати дотації Сенату РП, Міністерства культури й національної спадщини РП та Музею Юзефа Пілсудського в Сулеювку. Фінансово підтримує діяльність центру також Генеральне консульство РП у Луцьку та благодійники, наприклад гміна Роспша допомагає харцерам знаряддями, а влада Згєжа підтримує естафету «Вогонь Незалежності».
Як наголосив Ярослав Гурецький, діяльність харцерів на Волині можлива також завдяки приязному ставленню до них місцевої влади. До речі, днем раніше, тобто 24 серпня, делегація лодзького воєводства разом із дітьми з Костюхнівської загальноосвітньої школи взяла участь в урочистостях із нагоди Дня Незалежності України, які проходили в Маневичах.
«24 серпня – це велике свято для наших друзів з України. Користуючись нагодою, вітаємо вас і сердечно бажаємо, щоб незалежність України не порушували різні дивні сусіди, яким ви мусите сьогодні протистояти», – сказав Ярослав Гурецький.
У рамках урочистостей у Маневичах Школа № 7 імені Львівських Орлят у Лодзі підписала угоду про співпрацю із Загальноосвітньою школою І–ІІІ ступенів № 1 у Маневичах, а ліцей із Бжезін запропонував місцевій загальноосвітній школі № 2 участь у програмі з англійської мови, до якої долучаться також австрійські, німецькі й польські школи.
Ярослав Гурецький разом із Генеральним консулом РП у Луцьку Вєславом Мазуром подарували друзям ювілейні деревʼяні плакетки, вирізьблені харцерами власноруч. Першим такий подарунок від харцерів отримав Вєслав Мазур. Після вручення плакеток він нагадав присутнім, що саме в Костюхнівці розпочався польський марш до незалежності. Генеральний консул РП у Луцьку подякував Лодзькій хоругві та органам місцевої влади за співпрацю та привітав із Днем Незалежності присутніх українців.
На завершення офіційної частини урочистостей делегації поклали вінки та квіти під хрестом-памʼятником на Польському військовому кладовищі під Костюхнівкою та запалили лампадки. Згодом усі вирушили на пікнік до Центру діалогу «Костюхнівка». Тут можна було відвідати Кімнату традиції, переглянути в конференц-залі фільми про Костюхнівку, харцерську службу на Волині, легіони або ознайомитися з чотирма виставками: «Польські легіони» (її підготували харцери Центру діалогу «Костюхнівкa» і Музей незалежності в Лодзі), «Червоним трамваєм до станції Незалежність» (авторства Пьотра Вдовяка з Лодзі), «Історія польського харцерства на Сході» (підготував Олександр Радіца), «Незалежна на плакаті» (створили Центр «Костюхнівкa» та Центральна військова бібліотека у Варшаві).
У спортзалі місцевої школи відбувся спеціальний показ монодрами Хуберта Кулача «Ego te absolvo», організований для осіб, які не могли подивитися цю виставу ввечері (вечірній показ відбувся біля кладовища в Польському ліску о 21.00). Учасники минулорічних заходів у Костюхнівці вже мали змогу її переглянути.
Монодрама поставлена за «Щоденниками…» капелана Польських легіонів, отця Юзефа Панася. «Тут, на цих землях, кров проливали поляки, одягнені в чотири різні форми: австрійську, німецьку, російську й польську. А тепер усі вони лежать, як брати, на одному кладовищі», – говорить герой Хуберта Кулача. Він розповідає, як проводив на кладовища молодих легіонерів, як відпускав їм гріхи в останні секунди їхнього життя, як шукав їхні тіла на полях битв, зокрема й на полю бою під Костюхнівкою, як ставив на їхніх могилах дерев’яні хрести.
«Мій прадід служив у 2-й бригаді Польських легіонів, тому тема легіонів близька мені з раннього дитинства. Режисером монодрами є Богуслав Семотюк, мій професор із кіношколи в Лодзі. Задум був мій, оскільки я встановив, що мій прадід і отець Юзеф Панась служили разом у 3-му піхотному полку 2-й бригади легіонів», – сказав після вистави Хуберт Кулач.
Директор Центру діалогу «Костюхнівкa» Ярослав Гурецький приймав у ці дні 500 гостей. Коли ми попросили його коротко підсумувати 20 років харцерської служби на Волині, він сказав: «20 років – це багато пригод, подій та ситуацій. Чимало молоді пройшло через нашу діяльність. Близько тисячі осіб. Інша тисяча – це поляки з різних регіонів України, зокрема і з Волині. Ще тисяча – поляки з Польщі, які сюди приїжджають і вважають це місце Меккою нашої незалежності. Хлопці, які тут зі мною починали як підлітки, сьогодні вже магістри або й кандидати наук, працюють у музеях, політиці, консульствах. Ідею того, чим зайнятися в житті, вони часто знаходили тут, у Костюхнівці. І це, мабуть, найцінніше».
Ярослав Гурецький поділився з нами інформацією про те, що завдяки Польському лісному товариству вдалося реставрувати пам’ятник слави легіонів біля костелу в Маневичах, який встановили ще в 1929 р. під час візиту президента Ігнація Мосціцького.
«Те, що я побачив у Костюхнівці, справило на мене велике враження. Величезна робота багатьох поляків у співпраці з органами місцевого самоврядування, української влади, дала дивовижні результати», – підкреслив директор Лодзького відділу Інституту національної памʼяті Даріуш Рогут. Він відвідав ці місця вперше. Приїхав не сам – узяв із собою трьох своїх дітей. «Із погляду освітнього, громадського й патріотичного, на моє переконання, дуже важливо те, що сюди приїжджає молодь. Вона не має комп’ютерів, Інтернету й може присвятити частину свого молодого життя дуже важливій справі, якою є відновлення історії, пам’яті, доль поляків, котрі загинули під Костюхнівкою. Кожна держава повинна знайти могилу кожного свого солдата й подбати про неї, відновлюючи солдатську гідність», – зазначив директор лодзького ІНП.
Уже понад 10 років до Костюхнівки приїжджає Йоланта Хелмінська, голова Лодзького окружного відділу Польського Червоного Хреста, у 2007–2015 рр. – лодзька воєвода. «Все, що вдалося зробити в Костюхнівці, ми завдячуємо впертості Ярослава Гурецького й усіх тих, хто його підтримує, – сказала Йоланта Хелмінська. – Я би хотіла, щоб у цілій Польщі говорили про те, що ми знаходимо тут підтримку української спільноти, що ми маємо тут багато друзів, що ми здатні будувати добрі здорові відносини, особливо маючи такий інструмент, як Центр діалогу «Костюхнівкa».
Наталя ДЕНИСЮК, Валентин ВАКОЛЮК
