Ліс поблизу села Биківня під Києвом – це місце і доказ спільної польсько-української долі.

Нині там два кладовища: польське й українське. Польське військове кладовище в Биківні увіковічує пам'ять польських в'язнів, заарештованих і вбитих органами НКВС в Україні. Вони, як і військовополонені в Козельську, Старобєльську та Осташкові, загинули за наказом Йосипа Сталіна і його політбюро, що був підписаний 5 березня 1940 року. Серед жертв були видатні особистості довоєнної Польщі. Більшість становили діячі конспіративних організацій, офіцери, яких не мобілізували у вересні 1939 р., представники органів державної влади та органів місцевого самоврядування, а також, так званий, суспільно небезпечний елемент, з точки зору злочинних радянських властей.

Упродовж десятиліть правда про багатотисячне поховання жертв злочину НКВС у Биківнянському лісі замовчувалася. КДБ, який затирав сліди своєї злочинної попередниці – НКВС, у 70-х роках XX ст., таємно кілька разів проводив ексгумацію всіх могил, щоб вичистити їх від предметів, які б дозволили ідентифікувати жертви. Щоб витерти сліди злочину, радянська влада планувала на цьому місці побудувати автостанцію. Лише в 1989 році, під тиском суспільства, тодішня влада зізналася у жорстокому злочині НКВС.

Археологічні дослідження в Биківні розпочалися в 1989 році. Тоді було проведено ексгумацію і визнано, що в лісі лежать особи, вбиті органами НКВС у 1937-1938 та 1940 роках. Дослідження, що проводилися в Биківні у 2001-2004 роках, виявили, що це найбільше в Україні поховання жертв комунізму.

Після інформації, розповсюдженої українською владою у 2006 році, до досліджень приєднався польський Інститут національній пам'яті, який знайшов 21 масове поховання поляків. Така ідентифікація спиралася на численні предмети, які були знайдені тут, які свідчили про зв'язок із Польщею.

У 2011 році в Биківні проведено ексгумацію, якою керував професор Анджей Коля – керівник Інституту підводної археології кафедри археології Університету Миколая Коперніка у Торуні. Тоді теж знайшли предмети польського походження.

Польським археологам, незважаючи на те, що КДБ затирав сліди, вдалося знайти понад 4000 предметів, які свідчили про приналежність їх польським громадянам.

Усі тіла польських жертв урочисто поховано в одному місці, яке розташоване в самому серці Польського військового кладовища в Биківні. Після кладовищ у Катинському лісі, Харкові і Мєдному, які були відкриті в 2000 р., це вже четвертий катинський некрополь.

Велику роль відіграли спогади катинських сімей про драматичну долю своїх близьких. У цих людей не тільки забрали життя і сім'ї, у них хотіли відібрати пам'ять. Їх повинні були навіки забути люди, історія та Бог. Слід після вбитих повинен був зникнути. Але, завдяки сім'ям, на місці ям смерті – нині почесні військові кладовища.

28 листопада 2011 року Президент РП Броніслав Коморовський і Президент України Віктор Янукович вмурували акт про початок будівництва Польського військового кладовища в Биківні, четвертого серед, так званих, катинських кладовищ.

Урочисте відкриття і освячення Польського військового кладовища, яке увіковічує пам'ять 3435 жертв НКВС, відбулося 21 вересня 2012 року за участю Президентів Польщі та України – Броніслава Коморовського і Віктора Януковича.

Опрац. ВМ