Незмінним різновидом роботи Товариства відродження польської культури імені Юліуша Словацького в Кременці стала організація поїздок для членів товариства та учнів школи польської мови.

Членами товариства є українські гіди з відповідними ліцензіями, які вільно володіють польською мовою. Завдяки їхній ініціативі та самовідданості стало можливим організовувати для учнів недорогі краєзнавчі екскурсії Волинню та Поділлям. Їхня мета – закріплення на практиці знання польської мови, а також вивчення регіону, зокрема місць, пов’язаних з історією та культурою Польщі, ознайомлення дітей із давньою історією, видатними історичними діячами, про яких вони чують у школі, та пізнання спільної спадщини обох народів.

Екскурсії проходять польською мовою. Подорож автобусом – це, зазвичай,  можливість поспівати популярні польські пісні, подивитися польські фільми. Учні також можуть спробувати себе в ролі гіда, зачитуючи для всіх у мікрофон описи місць, якими проїжджає автобус, і туристичну інформацію про побачене. Складніше, звичайно, розповідати польською про пам’ятки безпосередньо біля них, як це вміють робити справжні гіди.

У минулому навчальному році ми проводили поїздку за маршрутом Кременець–Олесько–Підгірці–Підкамінь. Дорогою, в Радивилові, її учасники почули про повстання 1863 р., оскільки на місцевому цвинтарі залишилися з тих часів могили повстанців, відновлені працівниками фірми «Energopol» на початку 90-х років XX ст. На шляху Радивилів–Броди ми проїжджали через колишній кордон між австрійською та російською владою. Учням розповіли про події, внаслідок яких польська держава в кінці XVIII ст. розпалася, а польські землі потрапили під владу сусідніх держав.

Незабаром завиднівся замок в Олеську, де в 1629 р. народився майбутній польський король Ян III Собеський. Спершу ми пішли на прогулянку в парк, який оточує замок. Парк запроектувала королева Марія Казимира, дружина Яна III Собеського. Тепер у замку – музей і філія Львівської картинної галереї. У його покоях ми захоплювалися давніми предметами інтер’єру: гобеленами, меблями, статуями, картинами  XVI–XVIII ст. Кожна зала вводила нас в різні періоди історії польської держави. Ми розглядали полотно «Битва під Віднем», яке змальовує перемогу над турками, здобуту під командуванням короля Яна III Собеського, та із зацікавленням слухали розповідь про вікопомну битву, завдяки якій Європа була врятована від турецького вторгнення.

Потім ми відвідали замок у Підгірцях, зведений в середині XVII ст. для гетьмана Станіслава Конєцпольського. Колись окрасою замку був парк в італійському стилі з гротами, статуями, фонтанами і липовими алеями. Гуляючи навколо масивної будівлі, ми милувалися чудовими краєвидами на рівнинних районах Галичини, де починається річка Стир. У замку вже немає розкішно оздоблених зал, як за часів його розквіту, – картин, ліпнини, декоративних тканин, венеціанських дзеркал. Ці багатства розграбували під час козацьких війн, Першої світової війни, протистояння з  більшовиками. Частково їх урятували Сангушки. У радянські часи тут було засновано туберкульозну лікарню. Головною принадою замку є імітація алхімічної лабораторії, розташованої в підвалах, на згадку про її засновника Вацлава Жевуського. Ми на власні очі побачили привид білої дами, який показується туристам, котрі заплатити за це пару гривень.

Пізніше учасники мандрівки слухали розповідь про колишній домініканський монастир на  Рожаницькій горі та про Підкамінь. Монастир був свідком трагічних подій, татарських навал, козацьких наїздів і вбивств кількох сотень поляків, які сховалися в ньому в 1944 р. З монастирського пагорба видніє краєвид, який несподівано урізноманітнює величезний камінь із неправильними боками. Молодші учасники уважно роздивлялися його з усіх сторін, цікавлячись цим дивом природи. За легендою диявол був незадоволений зведенням монастиря і приніс камінь із Карпат. Він хотів скинути його на монастир, але не встиг донести камінь до перших півнів. Потім його сила перестала діяти і камінь впав біля підніжжя монастиря.

У цьому навчальному році ми організували ще одну поїздку, на цей раз маршрутом Кременець–Шумськ–Острог–Тараканівський форт.
Екскурсанти краще пізнали Острог. Ми дізналися, що воєвода Київський Костянтин Василь Острозький у 1576 р. заснував Острозьку академію, яка мала вплив на розвиток педагогічної думки й організацію шкільництва на Русі. Завдяки ній на рубежі XVI і XVII ст. місто стало важливим культурним центром. У XVII ст. академія занепала. У 1994 р. навчальний заклад відродився під назвою Національний університет «Острозька академія». Екскурсовод заохочувала учнів вступати до академії, розповідаючи про міжнародний обмін студентами, співпрацю з університетами в Канаді, Німеччині, Польщі та студентські свята.

Під опікою залюбленого у свою роботу екскурсовода ми отримали багато інформації про видавництво книг у різні історичні періоди. У 1577 р. Іван Федоров заснував Острозьку друкарню. Тепер тут можна відвідати Музей книги. Його найважливіший експонат – «Острозька Біблія», надрукована в 1581 р. Увагу екскурсантів привернула також книга творів Тараса Шевченка, повністю вишита різноколірними нитками.

Останнім місцем, яке ми відвідали під час екскурсії, був Тараканівський форт – система оборонних споруд на кордоні поділу між Австрійською та Російською імперіями, побудована царським урядом. У 1873 р. на будівництво форту виділили 66 млн рублів. Форт звели на 4 га, він мав сім рівнів під землею. Будівля могла розмістити на проживання до 2 тис. солдат і забезпечити їх усім необхідним. На її території знаходилася церква. Ми захоплювалися потужною конструкцією цього незвичайного об’єкту, який частково зберігся донині.

Текст: Ядвіга ГУСЛАВСЬКА, гід Україною, Дорота ПРОНЖИНСЬКА, вчителька, скерована організацією ORPEG
Фото:  Дорота ПРОНЖИНСЬКА

ЧИТАЙ ТАКОЖ:
КРЕМЕНЕЦЬКІ ЗАМАЛЬОВКИ
КРЕМЕНЕЦЬКІ ТА ЗБАРАЗЬКІ ІСТОРІЇ