Плоди, ягоди, рослини і чар літа Волинського краю, «законсервовані» і закодовані у полотнах луцької мисткині Тетяни Мялковської, мають змогу побачити і відчути поціновувачі її мистецтва на виставці «Зіллячко», яка відкрилася 2 березня у художньому музеї Луцької картинної галереї. Пані Тетяна люб'язно погодилася дати інтерв'ю для «Волинського Монітора».

– Пані Тетяно, вітаємо з новою виставкою у Луцьку, назва якої, зважаючи на перші дні весни, є досить символічною і промовистою.

– У якійсь мірі виставка не зовсім нова. Серія робіт під назвою «Зіллячко» була створена упродовж 2010-2011 років. Два тижні, у березні минулого року, під час Шевченківських днів, роботи виставлялись у галереї Будинку національних меншин у Празі. Пізніше виставку перевезли в Літомишль, де вона експонувалась у галереї «Софія» до кінця минулого року. Частина картин була продана, інші – подаровані. До робіт, привезених із Чехії, я вирішила долучити праці із серії «Всенькая любов», які були написані під впливом любові до культури та традицій Волинського краю і Полісся. Сьогодні маю можливість презентувати волинянам ці 18 робіт у художньому музеї Луцької картинної галереї.

– Ви створюєте свої праці спеціально для виставки?

– Ні, я не малюю щось спеціально «під виставку». Зокрема, серія «Зіллячко» була створена під враженням матеріалів, зібраних на Волині. Я просто беру тему, яка мене зацікавить, починаю комбінувати з різними композиціями, кольорами і працюю з нею до повного вичерпання. Далі переходжу до наступної теми, але часом повертаюся до попередньої серії, щоби щось поправити чи доповнити.

– Є нові задумки, теми?

– Так, маю бажання попрацювати у новій тематиці, розмірах і у іншій стилістиці. Після деякого перенасичення декоративністю хочу взятися за фігуративні композиції. Зацікавив мене соціальний і суб'єктивний фактор, образ людини, групи людей.

– Знаю, що Ви недавно їздили до Холма...

– Під час виставки Володимира Марчука і Анатолія Казмірука у Холмі я зустрілася з Ришардом Качмарським. У нас виникла спільна ідея створити дитячу і молодіжну художню студії, подібні до тієї, якою я займаюся тут, у Луцьку. Ми плануємо долучити її учасників до загальних творчих проектів польсько-українського пограниччя. Через кілька днів після цього Ришард Качмарський був на виставці у Луцьку. Він завітав до нашої студії, подивився як проходять заняття, познайомився з викладачами, з програмним матеріалом. Ми розпочали співпрацю, створивши студію «Візуарт», розробили логотип студії. Я привезла 80 дитячих робіт студії "Пятерня", влаштувавши виставку, яка стала своєрідним зразком програмного матеріалу, за яким ми плануємо працювати з польськими дітьми.

– Чи багато спільного мають польські та українські діти?

– Дуже багато. Якби не було кордону, дітей не можливо було б розрізнити. Територія пограниччя – специфічна. У мене був мовний бар'єр тільки перші 10 хвилин. Мене розуміли, коли говорила по-українськи, я розуміла польську. Діти настільки гнучкі, відкриті і адаптовані, вільні і незаангажовані стереотипом, що все інше виглядає як умовності.

– Якого віку були діти?

– Найменша дитина мала 4 роки, старші діти – підліткового віку.

– Що саме Ви плануєте робити? Будете організовувати пленери для дітей?

– Студія у Холмі буде працювати постійно. Там будуть польські викладачі, котрі займатимуться з дітками щодня, але на майстерні будуть приїжджати наші художники. Щомісяця приїжджатиму я і Наталія Кумановська, інші художники будуть проводити разові майстер-класи.

Ришард Качмарський разом зі своїми польськими партнерами організував фонд «На стику», який займається різними видами діяльності, зокрема й обмінами. Цей фонд організує також польсько-український пленер, у якому візьмуть участь 5 польських художників і 5 учнів, з української сторони теж – 5 художників та 5 учнів. Пленер відбуватиметься 5 днів у Польщі і 5 днів в Україні.

– Учасники пленеру працюватимуть над спільними завданнями?

– Учасники пленеру створять серію етюдів, характерних для території, на якій ми перебуватимемо: у Польщі з дослідженням архітектури, а в Україні – це буде тема ландшафту. Ми хочемо показати і спорідненість, і відмінність, проводитимемо паралелі у сфері менталітету. Це будуть композиційні завдання. Роботи пізніше представимо на виставці.

– Яким Вам видався Холм?

– Мені сподобалося те, що люди приходять на виставку підготовлені. Немає випадкових відвідувачів. Не дивлячись на те, що місто невелике, має свої проблеми, люди прагнуть культури відчувається досить високий культурний рівень пересічного мешканця. Це при тому, що у Холмі небагато мистецьких галерей і, окрім гуртків у будинку культури, і звичайних уроків у школах, немає жодної художньої студії.

Розмовляв Валентин ВАКОЛЮК