5 років тому нас залишила велика Людина, котра дарувала нам музику і поезію – Марек Грехута. Вже після першого свого виступу він продемонстрував, що ми маємо справу із новою літерою польського музичного алфавіту, яка завжди символізуватиме нам делікатний музичний простір та поезію, чуттєвість та добірне слово. Упродовж багатьох років він змінював нас і додавав щось таке, чого так бракує у щораз швидшому та більш запаморочливому темпі життя – давав нам час на роздуми.
Що спільного між Краковом, Холмом, Хрубешовом та Луцьком? Відповідь – коротка: їх об’єднав Грехута. Молодь із Хрубешова та Холма, котра займається аматорським співом, а також уже знані музиканти («Angela Gabor Trio» із Сянока) 17 грудня у Палаці культури міста Луцька наблизили нам мистецьку атмосферу краківської «Пивниці під Баранами». Кожен творив по-своєму, відповідно до власної внутрішньої конституції. Перед виступом ми запитали музикантів та організаторів заходу: «Чому Грехута?». Кожен відповідав по-своєму.
«Він є не лише поляком, нашим рідним композитором, артистом, вокалістом, а також походить із наших сторін – багато років провів у Замості. Пов’язаний із нами корінням. Його музика базується на інтерпретації та на переказі текстів. Як правило, вона торкається тих людей, котрі потребують глибшого сприйняття мистецтва. Тому його музика продовжує бути живою. Незважаючи на те, що Марка Грехути вже кілька років немає, його пісні слухають і їх по-новому відкривають чергові покоління – не лише його сучасники, а й діти та внуки тих людей», – розповів Кшиштоф Гумєла, котрий займається музичною обробкою у Ансамблі пісні й танцю Хрубешівської землі.
Молоді артистки Оля Шеляг, Маґда Харкєвіч, Домініка Хвицінська говорили, що у них вдома часто слухають пісні Марека Грехути, це переходить від покоління до покоління. На їхню думку, сьогодні не надається особливого значення змісту тексту, швидше звертають увагу на те, щоб він був простим. У свою чергу, тексти Грехути несуть у собі певну вартість, саме це їм подобається.
– Творчість Грехути є надзвичайно знаменною. Вона припадає на період, коли я входив у доросле життя, а його твори забавляли нас, пробуджували багато рефлексій, – пояснював заступник голови Холмського відділення Товариства «Польська спільнота» Чеслав Шабала. – Це не легка музика, однак вона із серйозним сенсом, роздумами, розважаннями над усім, що нас оточувало у ті часи. Його розсудливість і поміркованість в усьому, а одночасно вміння нагромаджувати емоційний багаж у творах, давали нам інші уявлення, пробуджували рефлексії, сентименти, ностальгію, роздуми і дії. Грехута зумів пронести у своїй творчості багато цінностей, що стало найголовнішим.
Консул Генерального консульства РП у Луцьку Кшиштоф Савіцький, один із організаторів концерту, зазначив: «Коли я навчався у Люблінському католицькому університеті, то до нас дуже часто приїжджала «Anawa» (група, заснована Мареком Грехутою та Яном Павлюскєвичем). Вони грали у залах, де ми вивчали феноменологію, літературу, і це було прекрасно. Грехута – один із тих, хто допоміг мені збудувати у собі цілу методологію світосприйняття».
На думку Ґражини Темпоровіч, художнього керівника, хореографа Ансамблю пісні й танцю Хрубешівської землі, пісні Грехути не зникають, а надовго відкладаються у пам’яті і в певні життєві моменти їх слухаєш із задоволенням.
– Грехуту слухають у різному віці й нинішня молодь – найкращий доказ цього. Пісні не втрачають актуальності, це не хіти одного сезону, вони мандрують від покоління до покоління, – говорить Ґражина Темпоровіч. – Творець, завдяки своїй творчості, залишається у пам’яті назавжди. А через таку творчість, яка належить Марекові Грехуті, його смерть неможлива.
Валентин ВАКОЛЮК
