Ієромонах Макарій Дядюсь із Жидичинського чоловічого монастиря Святителя Миколая Мирлікійського Чудотворця впродовж двох років перебував у зоні бойових дій. Він розповів про те, як життя в зоні АТО змінює світогляд.
Отець Макарій довгий час відмовлявся спілкуватися з журналістами. На війні були випадки, коли працівники ЗМІ після відвідин зони бойових дій публікували фото з місць розташування бійців, після чого розпочиналися масштабні обстріли позицій українських військових.
Макарій Дядюсь як капелан перебував у 2-му батальйоні Національної гвардії України. Встиг побувати на горі Карачун, в Ізюмі, Слов’янську, Краматорську, Дебальцево, Вуглегірську, Станиці Луганській, Старобільську та інших містах на сході України. Відповідно до українського законодавства він міг не йти на війну, але зрозумів, що його присутність там необхідна.
Спочатку, коли військові бачили священика в рясі з хрестом, то запитували: «Нащо ви туди їдете?» Згодом прийшло розуміння того, що ієромонах перебуває на війні не просто так. Коли військові бачать, що з ними священик, то почуваються спокійніше. Священик для них – своєрідний оберіг. Макарій Дядюсь визнає, що багатьох, і його зокрема, війна змінила: «На різні речі став дивитися простіше. Коли потрапив туди, то зрозумів, що життя – це одна хвилина, одна година. Не дай Бог прилетить «град». І тоді немає нічого… Хочеться жити. Мене колись запитали про самогубство на війні. Я таких хлопців не зустрічав. Усі бійці хочуть жити», – зазначив ієромонах. На війні його ранок починався з молитви, освячення блокпостів, території, де жили військові. Ввечері він теж звертався до Бога...
У липні 2014 р. на горі Карачун біля Слов’янська внаслідок обстрілів терористів упала телевежа заввишки 222 м. Дивом ніхто не постраждав. «Вона впала вночі о 12 год. Українські військові тоді були близько біля неї. Однак жодного бійця не зачепило. Все обійшлося легким переляком. Пізніше один боєць підійшов до мене і сказав: «Отче, до вчорашнього дня я був атеїстом, а тепер вірю», – розказує Макарій Дядюсь. Священик згадує, що потім разом з одним чоловіком він піднявся на гору, де стояла телевежа. Там, де розірвалася міна, все було знищено, але на місці, де лежав молитовник, метал зовсім не пошкодився.
«Коли приїжджаєш на війну, розумієш, що до багатьох речей просто не готовий. Перше моє знайомство зі смертю відбулося, коли збили гелікоптер на Карачуні. Мене попросили відслужити на місці катастрофи панахиду. Коли я побачив на території рештки людського тіла, був шокований», – говорить ієромонах.
Макарій Дядюсь стверджує, що війна зміцнює характер: «Сидіти під обстрілами куль – до такого не підготуєшся. Ти розумієш, якщо куля просвистіла над тобою, то не влучила, але пролетіла досить близько. Такі обставини загартовують. Потім спокійніше це сприймаєш». Із сумом додає, що зараз не всі замислюються про те, що на сході України триває війна. Капелан переконаний, якщо не боронити свою територію від агресора, то він піде й далі.
Мая ГОЛУБ
Фото: www.facebook.com/Макарій Дядюсь
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:
