19 листопада 2015 р. відбулося поховання тринадцяти жертв масових розстрілів часів Другої світової війни, яких виявили на городищі у Володимирі-Волинському.

Останки загиблих поклали в спільну труну та гідно поховали на Федорівському кладовищі у Володимирі-Волинському, де українська влада виділила для них окреме місце. Прощання відбулося в супроводі солдатів, представників державних установ із польської та української сторони, місцевих мешканців та приїжджих осіб. Поруч із могилою підняли прапори Польщі та України. В похоронній церемонії взяли участь Марек Запур – консул Генерального консульства РП у Луцьку, Павел Цєсліцький – директор фірми BUDMEX, який, між іншим, займається роботою, пов’язаною з будівництвом меморіалів та пам’ятників у місцях, де за межами Польщі полягли поляки, Ян Федірко – представник «Фонду Незалежності» з Любліна, Олексій Златогорський – директор державного підприємства «Волинські старожитності», міський голова Володимира-Волинського Петро Саганюк і голова Володимир-Волинської РДА Наталія Василець.

Заупокійну службу за загиблими відслужили настоятель собору Різдва Христового отець Микола Удуд, вікарій Луцької дієцезії ксьондз Ян Бурас і представник єврейської громади. Присутні молилися за безіменних жертв, щоб не згасла пам’ять про тих, хто знайшов місце на освяченій землі, де можна буде запалити лампадку на їхній спільній могилі. З метою вшанування їхньої пам’яті в найближчому майбутньому там має постати пам’ятник із меморіальною дошкою.

Володимир Волинський – місто неподалік від польського кордону, в його центрі знаходиться стародавнє городище, оточене валом, яке під час Другої світової війни (1939–1945 рр.) стало могилою для багатьох тисяч людей. Усі дослідницькі та ексгумаційні роботи вказують на те, що жертвами злочинів були поляки, євреї та українці, а їхніми катами – радянська та німецька влада.

Той факт, що на цьому місці відбувалися вбивства, у радянські часи ретельно замовчувався. Будь-які археологічні роботи на місці середньовічного городища були заборонені та блокувалися КДБ, спадкоємцем НКВС.

Із 2011 р. польсько-українська група археологів проводить там дослідження. На сьогоднішній день ексгумовано останки понад 2700 жертв. Проте археологи матимуть ще багато роботи, поки повністю й остаточно дослідять місце, де ще знаходяться останки жертв жорстоких вбивств часів Другої світової війни.

Під час похорону в голові вирували сумні думки й ми намагалися відповісти собі на запитання: як це можливо, що одна людина може заподіяти таке іншій? Війна, зазвичай, приносить страждання, біль і смерть, а земля пригортає всіх як мати. Як багато її дітей ще спочинуть на цьому кладовищі? Невідомо. Бо це не кінець пошуків і подальших ексгумацій. Перед вченими, археологами, людьми доброї волі, польською й українською державами надалі стоїть великий виклик. Люди повинні знати історію землі, на якій живуть, та усвідомлювати, принаймні, частково, які таємниці приховано в минулому їхньої Батьківщини.

Ядвіга ДЕМЧУК,
учителька польської мови, скерована в Луцьк організацією ORPEG

Фото: www.fundacja-niepodleglosci.pl