«Без пам’яті про минуле немає кращого майбутнього», – під таким гаслом віряни з парафії Найсвятішого Серця Ісуса в Ківерцях, як і щороку, вирушили на старе кладовище, щоб упорядкувати могили своїх предків.
У багатьох із тих, хто похований тут, уже немає родичів, які могли би зайнятися їхніми похованнями. Проте, як влучно сказав один із чоловіків, що доглядають за кладовищем: «Це ті, хто колись ходив землею, по якій ходимо зараз ми!»
Кладовище – це сторінка історії, яку можна переглядати та вивчати, черпаючи мудрість для сьогодення. Блукаючи заплутаними стежками, можна помітити могили з написами польською мовою, а поруч із ними могили з написами українською. Це промовисте свідчення того, що колись ці два народи жили по-братськи. Як помер поляк, то його поховали поруч із сусідом-українцем. Але, пройшовшись цим цвинтарем, можна також побачити, як історія, якою не опікуються, занепадає. Шматок бетону, що стирчить із землі, виявляється столітнім надгробком, вкритим 20-сантиметровим шаром забуття. Ми здираємо землю лопатами й копачками, відчищаємо від коріння та сміття і врешті бачимо могилу з початку ХХ ст. Ставимо й чистимо надгробок від бруду людської недбалості та відсутності пам’яті, садимо барвінок і 1 листопада запалюємо лампадку, читаючи молитву «Вічний відпочинок дай їм, Господи». А 2 листопада під час ходи священник окропить ці місця свяченою водою, просячи Бога про милість над цими душами та відновлюючи пам’ять про минулі покоління.
Попереднього разу, прибираючи кладовище, ми виявили та розкопали три могили з написами польською, українською та чеською мовами. Тим, хто спочиває під тими надгробками в очікуванні воскресіння, час знову ввійти в нашу пам’ять, повну вдячності та молитви.
Проходячись між могилами, ми бачимо прекрасні старі скульптури янгола, Марії чи маленьких дітей. Таких зараз не роблять, та й матеріалів таких більше не використовують. Серце стискається від однієї думки, що все це колись може бути знищене чи забуте.
Потомлені, брудні та мокрі ми повертаємося до своїх домівок, але із задоволенням у серці, що, принаймні трішки, змогли доторкнутися до нашої історії, яку будемо передавати нащадкам.
Отець Кшиштоф ОРЛІЦЬКИЙ,
Ківерці
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:
ОСІННЄ ПРИБИРАННЯ НА ЦВИНТАРЯХ: ЛЮБЕШІВ
ОСІННЄ ПРИБИРАННЯ НА ЦВИНТАРЯХ: ПШЕБРАЖЕ
ОСІННЄ ПРИБИРАННЯ НА ЦВИНТАРЯХ: РИМАЧІ ТА ЛЮБОМЛЬ
