«Ґомбрович для мене – це щоразу виклик», – сказала режисерка Руслана Порицька. І цей виклик разом із командою луцького театру «Гармидер» таки прийняла.
19 жовтня «Гармидер» запросив глядачів на прем’єру. На сцені мистецького простору «Ангар» він поставив драму «Шлюб» за п’єсою Вітольда Ґомбровича, одного з найвідоміших польських письменників ХХ ст., який кілька разів був кандидатом на Нобелівську премію в галузі літератури, проте так її і не отримав.
На глядачів чекала не лише філігранна акторська гра, але й майстерний переклад тексту, здійснений Ларисою Андрієвською. У 2021 р. три перекладені нею п’єси Ґомбровича побачили світ у Видавництві Анетти Антоненко.
Драму «Шлюб» Вітольд Ґомбрович написав у 1946 р. в Аргентині. Друком її видав у 1953 р. Літературний інститут у Парижі. Усі ці роки вона не сходить із найвідоміших театральних сцен світу. Тепер завдяки «Гармидеру» її має змогу побачити також луцький глядач.
Раніше театр уже виставляв одну із п’єс Ґомбровича. Йдеться про «Івонну» за твором «Івона, принцеса бургундського», яку гармидерівці представляли у двох режисерських редакціях. Беручись за неї вдруге, у 2017 р., через 10 років після першого показу, зазначали: «До Ґомбровича і до цього його твору нам потрібно було ще трохи підрости».
«Це була дуже виснажлива історія, – поділилася спогадами про роботу над «Івонною» Руслана Порицька. – Кожен режисер, який працював із Ґомбровичем, це підтвердить: постановка його п’єс – це дуже великий виклик».
Як наважилися знову взятися за твір цього автора? 2024-й у Польщі проголошено Роком Вітольда Ґомбровича. Тож Генеральне консульство Республіки Польща в Луцьку запропонувало «Гармидеру» підтримку в постановці його п’єси.
Оскільки театр закрив для себе історію з «Івонною», Руслана Порицька вирішила почитати інші тексти автора: «Я взялася за «Шлюб». Це була правда поза межею раціонального сприйняття. Вона мене настільки вразила, що я зрозуміла: я мушу це зробити, з підтримкою консульства чи без».
Наступним викликом було «заразити» цією історією колектив театру. «Поступово, розбираючи й досліджуючи матеріал, ми почали приходити до його розуміння, до усвідомлення того, що в Ґомбровича все розгортається не так. Не такий подієвий ряд, як у звичайній п’єсі, не така форма існування, і форма загалом є домінантною: багато абсурдних речей з’являються не як причинно-наслідкові зв’язки, а просто тому, що в автора така форма», – розповіла Руслана Порицька.
Тож 19 жовтня «Гармидер» представив прем’єрний показ. Його відкрили режисерка Руслана Порицька та віцеконсул Міхал Банась із Генерального консульства РП у Луцьку. Обоє говорили про роздуми, до яких спонукає ця вистава, про те, як важливо розмовляти під час війни про складні речі, а також про алюзії із сьогоднішньою ситуацією в Україні.
А далі на сцені театру розігрався ґомбровичівський трагіфарс.
«Генрик, головний герой «Шлюбу», – солдат, який повертається з війни до родинного дому. Проте це повернення дивне. Подорож Генрика викликає в нього усвідомлення свого неіснування. Це мандрівка трагічного героя. Вона стає його внутрішнім наказом в ім’я пізнання непізнаваного. Під час цієї подорожі Генрик вдивляється у свої «дзеркальні» відображення (Владзьо і Пияк), шукаючи в них відповідь на питання про першопочатки існування власного «я», – написав колись про цю п’єсу краківський театр «Багателя».
Готуючись до прем’єри, актори разом із режисеркою з кожною репетицією заглиблювалися в деталі, постійно перечитували текст, щоб більше його зрозуміти. Кілька тижнів тому вони зібрали друзів на допрем’єрний показ, щоб отримати від них відгуки та відшліфувати спектакль.
«У процесі створення вистави ми пірнули в Ґомбровича. В нього дуже цікава проза. «Фердидурке» – мабуть, один із найкращих романів, які я прочитав останнім часом. Цей письменник для мене – літературний гігант. Скільки переглядаю текст «Шлюбу», стільки відкриваю для себе щось нове», – сказав виконавець головної ролі, актор Андрій Дудкевич.
Щоб розуміти творчість Ґомбровича, потрібно спочатку ознайомитися з його біографією, вважає Руслана Порицька. «Заходити до творів Ґомбровича дуже здорово через його «Щоденники». Там дуже багато того, що, як на мене, виправдовує письменника, якого багато хто демонізує. Пояснення всі лежать просто на поверхні, тому ми пройшли цей шлях і читали «Щоденники», – додала режисерка.
У «Гармидері» зазначають: кожен глядач по-своєму осмислюватиме виставу, хтось обурюватиметься, хтось накладе на неї свій досвід, адже Ґомбрович провокує на різні роздуми, дискусії, заперечення й неприйняття. І запрошують зануритися в його творчість на наступному показі «Шлюбу». Він запланований на 16 листопада.
Текст і фото: Наталя Денисюк
