Минає сота річниця Варшавської битви, тому варто пригадати цікаву історію, яку охоче розповідали на Волині під час стрілецьких зустрічей.

У стрілецьких колах особливою повагою відзначалася постать «того, хто вів народ до незалежності», тобто «улюбленого коменданта» Юзефа Пілсудського. 19 березня урочисто відзначали його іменини, а пізніше, 12 травня, чергові річниці смерті. Портрети маршала та картини, пов’язані з подвигом Польських легіонів, прикрашали стіни стрілецьких світлиць. Статуетки Пілсудського або книги його авторства були цінними призами на змаганнях. Під час стрілецьких заходів найбільш пам’ятним подарунком був портрет коменданта, намальований місцевим митцем. Власне, такий портрет отримав від волинського воєводи Генрика Юзевського голова Волинського округу Стрілецького союзу, адвокат Антоній Станевич. Це сталося у 1935 р. в Луцьку, на завершення концентрації стрілецьких підрозділів.

Серед волинських стрільців збереглися також згадки про два інші портрети маршала. Минає сота річниця відомої Варшавської битви, тому варто пригадати цікаву історію, яку охоче розповідали на Волині під час стрілецьких зустрічей. І хоча вона схожа на байку, такий портрет бригадира Пілсудського справді існував.

Саме тривала польсько-більшовицька війна. Був червень 1920 р. До Дубна невблаганно наближалися більшовики. У місті над Іквою запанував хаос. Було прийнято рішення про поспішну евакуацію польських установ. Мешканці з надією в очах дивилися в бік Війська Польського, яке захищало Дубно. На жаль, після трьох тижнів героїчної боротьби майора Матчинського з кавалерією Будьонного місто опинилося в руках більшовиків. Переможці сунули далі, в бік Варшави. За військовими підрозділами з’явилися цивільні органи влади, які розпочали своє правління з арештів та смертних вироків. У колишньому кабінеті польського старости розмістився «прєдсєдатєль рєвкома». На стінах відразу опинилися портрети Леніна, Троцького та інших заслужених більшовиків. У галереї учасників встановлення більшовицької влади допитливе око зі здивуванням могло помітити портрет маршала Пілсудського, який скромно висів у куточку.

Звідки в цьому місці взявся портрет коменданта?! Отож, у Дубні в 1919 р. дислокувався підрозділ польової жандармерії. Один з офіцерів, легіонер і шанувальник маршала, який мав художній талант, швидко та професійно намалював олійними фарбами дуже вдалу копію портрета Юзефа Пілсудського в мундирі бригадира. Картина була оправлена в раму і подарована комісару. Таким чином портрет потрапив на стіну комісаріату (староства). Під час евакуації польських установ його в поспіху забули забрати. Тому він і висів там на стіні, коли до приміщення вдерлися більшовики. На їхніх пропагандистських плакатах очільника польської держави зображували в пишному генеральському мундирі з безліччю різних стрічок та орденів. У простих солдатів портрет Пілсудського викликав майже розчарування. Вони довго споглядали на нього й дискутували: «Как буржуй? Taк скромно одєт!» Таким чином портрет уцілів та пережив пересування армії. Цивільні чиновники теж визнали, що людина на картині, з огляду на скромне вбрання, у жодному випадку буржуєм бути не може. По тому йому надали оправлену в рами компанію заслужених більшовицьких товаришів.

Надійшов серпень 1920 р. Час Дива на Віслі. Більшовицькі орди, безладно тікаючи, сунули назад через Дубно. Утікачі зі злобою та прокльонами повторювали прізвище Пілсудський. До дубенського староства влетів підрозділ чекістів, яких переслідували поляки. Комісар відразу упізнав на портреті Пілсудського. Почалася хаотична стрілянина по картині, яка, незважаючи на постріли, майже неушкодженою впала на підлогу. Шабля комісара вже встигла зависнути над головою і грудьми фігури, коли до кімнати вбіг солдат із повідомленням, що до міста увійшло Військо Польське. Після нетривалих сутичок втікачі з-під Варшави потрапили в полон.

Портрет Пілсудського з Дубенського староства, понищений більшовиками в серпні 1920 р.

Під польською владою до міста поступово повертався порядок. У кабінеті старости почав працювати польський комендант міста Дубна. Він розпорядився навести лад в установі. Зі здивуванням із купи сміття і паперів тоді дістали трохи пошкоджений портрет маршала. З відповідним написом картину помістили у прийомній староства. У 1928 р. її оправили в позолочену раму та повісили в кабінеті тодішнього дубенського старости Адама Канського. Піклуючись про картину, староста звернувся до Волинського воєводського управління з проханням помістити цей твір мистецтва, який мав таку цікаву історію, у Волинський музей у Луцьку. У 1930 р. староство переїхало до Дубенського замку. Портрет маршала повісили в кабінеті Єжи Бонковича-Сіттауера – нового дубенського старости, який був одночасно повітовим комендантом Стрілецького союзу. Мабуть, тут картина й дочекалася початку Другої світової війни. Яка була її подальша доля?

Дубно. Замок, де в 30-х рр. знаходилося староство. Фото Й. Горн. Із волинської колекції Тадеуша Марцінковського

Гордістю волинських стрільців був також інший портрет коменданта – ще більш цінний через те, що це була, ймовірно, оригінальна робота Коссака. Оригінальний Коссак у Луцьку!

У вересні 1928 р., із нагоди десятиліття здобуття польською державою незалежності, в Луцьку відбулася Волинська промислово-сільськогосподарська виставка, яка була підготовкою до Загальної всепольської виставки в Познані. Кожен маєток, кожне більше волинське господарство, кожна установа, кожне промислове підприємство намагалися представити свої здобутки під час цього важливого заходу.

Серед учасників виставки були майже всі друковані видання, які виходили на Волині, зокрема «Przegląd Wołyński», «Ziemia Wołyńska», «Echo Rówieńskie», «Народний вісник» та «Wołyner Leben». Роль господинь у стилізованому під польську садибу павільйоні часопису «Przegląd Wołyński» виконували чарівні кореспондентки видання, які одночасно були членкинями Стрілецького союзу в Луцьку: комендантка округу «Волинь» Хелена Малецька та пані Саранкевичова. Не дивно, що луцькі стрільчині були в цьому місці, бо ж у редакційно-видавничому штаті тижневика перебували голова округу «Волинь» Стрілецького союзу Антоній Станевич та його комендант Болеслав Саранкевич.

Павільйон часопису «Przegląd Wołyński» під час Волинської промислово-сільськогосподарської виставки. Фото з колекції Віктора Літевчука

Головне місце в кіоску тижневика «Przegląd Wołyński», прикрашеному килимами, тканими доріжками та мисливськими трофеями, займала оригінальна картина Войцеха Коссака «Пілсудський на Каштанці».

«Пілсудський на Каштанці», Войцех Коссак

Як писав кореспондент місцевого тижневика, в павільйоні видання тривав «постійний світсько-політичний раут». Волинським стрільцям, колишнім легіонерам та членам Польської військової організації, багато з яких осіли на Волині, часто займаючи помітні посади, «улюблений комендант» видавався немов живим, із такою точністю художник відтворив його образ із часів волинської кампанії (у листопаді 1927 р. маршал особисто позував йому в Бельведерському парку).

Картина, яка була виявом пошани до надзвичайної людини, чудово передавала відчуття самих стрільців. Твір представляв гордого полководця Польських легіонів. Комендант у сірому мундирі i військовому кашкеті, задивлений у далечінь, велично застиг на улюбленому коневі біля прірви над рікою. За ним із соснового лісу висуваються піхота та офіцери верхи. Заквітчаним схилом вони прямують до переправи. Синьо-фіолетове небо відтіняє виразну фігуру вершника на м’якому вересовому килимі. Сповнений достоїнства портрет маршала однозначно викликав захват серед колишніх підлеглих. Фотографію портрета, звісно, опублікували в післявиставковому номері популярного тижневика.

Сторінка післявиставкового номера тижневика «Przegląd Wołyński»

Робота, яка прикрашала павільйон тижневика «Przegląd Wołyński», а для відвідувачів стала справжньою сенсацією, була власністю адвоката Яна Залеського. То невже волинський адвокат був першим власником відомої картини, намальованої Войцехом Коссаком у 1928 р.?! Пізніше художник виконав ще кілька її версій, які відрізнялися між собою тональністю та кількістю персонажів. Яка була подальша доля кінного портрету маршала, що знаходився на волинській виставці? Після Другої світової війни картина під назвою «Юзеф Пілсудський на Каштанці» потрапила до приватної колекції у Кракові, з якої її викрали в січні 1997 р. Портрет віднайшли в одній із варшавських галерей лише у 2016 р. Сьогодні він прикрашає експозицію Національного музею у Варшаві. Але чи це та сама картина, яка висіла в павільйоні часопису «Przegląd Wołyński» на Волинській промислово-сільськогосподарській виставці в Луцьку 1928 р., викликаючи загальний захват стрільців, що відвідували експозицію?

Кресові історії приховують багато таємниць і несподіванок. Деякі з них, мабуть, ніколи не вдасться розгадати. Відповіді на ці загадки забрали із собою волинські блукальці, розпорошені Другою світовою війною по Польщі й цілому світу. На жаль, із кожним змовкаючим кресов’яцьким серцем, зникає надія дізнатися правду.

Малгожата ЗЕМСЬКА

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:

ПРО СТРІЛЕЦЬКИЙ СОЮЗ НА ВОЛИНІ У 80-ТУ РІЧНИЦЮ КАТИНСЬКОГО ЗЛОЧИНУ