Лодзька хоругва «Союзу польського харцерства» та Центр діалогу «Костюхнівка» стали ініціаторами та ідейними натхненниками книги «Репер і Диво над Віслою». Друге видання серії коміксів розповідає про події, що ввійшли в історію, як Диво над Віслою.
Останнім часом багато хто бідкається, що сучасна молодь не читає. Це не так – молодь читає. Щоправда, не вся, але, зрештою, так було завжди. Причому, якщо порівнювати те, що молодь читає зараз та 10, 20 і більше років тому, перевага буде не у старшого покоління. Література сьогодні різноманітніша за тематикою, поліграфічно якісніша, більше теж перекладних видань.
Серед розмаїття жанрів в арсеналі сучасних українських читачів з’явилися комікси. Може, це для когось буде відкриттям, але комікс у всьому світі вважається мистецтвом і в нього досить велика армія шанувальників. Комікси колекціонують, а в Нью-Йорку, Парижі, Лондоні, Токіо вже нікого не здивуєш художніми галереями, які спеціалізуються виключно на коміксах. Навіть у Луврі є відділ коміксів, а ціни, за які можна придбати рідкісні комікси на відомих аукціонах, просто захмарні. І якщо у західних країнах комікс – явище цілком звичне, то в Україні комікс тільки-но починає потихеньку шукати для себе місця під сонцем.
Колись, ще за покійного Радянського Союзу, вважалося, що комікс – це продукт буржуазної культури. Почасти завдяки цьому і зараз побутує думка, що це навіть не література, а низькопробна розвага, розрахована, як би це м’якше сказати, не на дуже висококультурну публіку. Щоб не вдаватися у зайві дискусії, візьмемо у союзники Умберто Еко, якого, надіюсь, ніхто не зараховує до вузьколобої й невибагливої аудиторії. Так ось, Еко вважав комікс феноменом сучасної культури й серйозно займався його вивченням як науковець. До того ж сам любив читати комікси, що й відобразив у своєму напівавтобіографічному романі «Таємниче полум’я цариці Лоани». До речі, серед науковців до сих пір тривають серйозні суперечки, що первинне в цьому жанрі: графіка чи текст? І взагалі комікси читають чи оглядають?
Прийнято вважати, що цільова аудиторія коміксів – це, насамперед, молодь і підлітки. Так от, при теперішньому рівні розвитку комп’ютерних технологій та неймовірно багатій пропозиції електронних розваг виявилося, що комікс – один із найвдаліших офлайнових проектів для підлітків і молоді. Комікси читають навіть ті, хто взагалі не читає.
Окрім суто розважальної функції, останнім часом комікси стали виконувати і функцію освітню. Так, у Польщі за останніх двадцять років з’явилося багато коміксів на історичні теми. «Репер і Диво над Віслою» теж належить до цього жанру.
У цієї книги так само, як і в переважної більшості коміксів, два автори. Сценарій написав Пшемислав Вайнгертнер, професор історії Лодзького університету, малюнки виконав відомий польський художник Ярослав Хижий. Це вже друга їхня спільна робота. Перша книга, «Репер у Легіонах», розповідала про пригоди сучасного польського підлітка Анджея Вінярського, який потрапив до польського легіону в часи Першої світової війни. Там йому довелося взяти участь у битві під Костюхнівкою (Маневицький район Волинської обл.) – найбільшій польській битві в Першій світовій, яка відбулася 4–6 липня 1916 р.
«Репер і Диво над Віслою» – друга книга серії. Тепер Анджей із друзями потрапив у серпень 1920 р., коли вирішувалася доля молодої польської держави. Більшовицькі війська під командуванням Михайла Тухачевського дійшли до Варшави, у випадку їхньої перемоги вже ніщо би не заважало більшовицькій навалі не тільки знищити Польщу, а й охопити всю Європу. В союзі з польськими військами воювали і війська Української Народної Республіки під командуванням Симона Петлюри, що знайшло відображення в сюжеті коміксу. Необхідно зауважити, що автори не втручалися в реальний перебіг історичних подій на догоду сюжетові. Переповідати саму фабулу, думаю, не варто, але читати було цікаво, тим більше, що пригоди героїв пов’язані також з історією України, зокрема Волині.
Потрібно відзначити, що для тих, хто опановує польську мову, комікс теж буде корисним, адже діалоги підлітків написано живим сучасним молодіжним сленгом.
Ініціаторами та ідейними натхненниками книги були Лодзька хоругва «Союзу польського харцерства» та Центр діалогу «Костюхнівка». Видання побачило світ завдяки співпраці Національного центру культури і рекламного агентство «Grafservice».
Щодо питань придбання видання звертайтеся до Центру діалогу «Костюхнівка»: https://www.facebook.com/kostiuchnowka.
Автори планують, що на цьому пригоди Анджея та друзів не завершаться, тому чекаємо на наступну книгу.
Анатолій ОЛІХ
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:
«КРЕСОВА АТЛАНТИДА»: ПОДОРОЖ ВОЛИННЮ
ПОБАЧИЛА СВІТ КНИГА «ПОЛОНЕНІ ВЕРЕСНЯ 1939-ГО»
