Колись вони жили разом
Статті

«Ми – ніби половинчики: тато був українець, а мама полька. І мама з поляків була, з Хрустовськіх, а тато з Сенюків. І у нас така ситуація [в родині]: хлопці, брати були українцями, а ми – польки», – розповіла про свою сім’ю одна із жительок Обертина, що в Івано-Франківській області.

Наприкінці минулого року у Вроцлаві вийшла друком книжка під назвою «Obertyn. Обертин. אׇבערטין. Opowieści o życiu miasteczka. Оповіді про життя містечка». Вона присвячена історії Обертина – тепер селища міського типу Тлумацького району Івано-Франківської області. Здавалося б, одна з низки подібних книг про минувшину одного з населених пунктів України, яких за останні чверть століття написано, без жодного перебільшення, сотні. І навіть те, що книга двомовна, польсько-українська, теж можна не вважати ознакою якоїсь винятковості. Та й сам Обертин нічим особливим не виділяється – типове невелике містечко Західної України, де проживали разом українці, поляки та євреї. Проте є в цієї книги кілька особливостей, які виокремлюють її з усього загалу історичної та краєзнавчої літератури.

Книжка «Обертин. Оповіді про життя містечка» з’явилася в результаті дослідницького проекту, реалізованого у Вроцлаві впродовж 2016–2018 рр. осередком «Пам’ять і майбутнє». В ньому брали участь спеціалісти з Польщі та України, представники різних наукових дисциплін: історики, етнографи, соціологи, мистецтвознавці. Був серед них і наш земляк, молодий історик із Волині Сергій Гладишук, випускник Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки.

Ось я написав, що книга присвячена історії Обертина. Насправді це не зовсім так. Радше навіть зовсім не так. Звісно, в книжці є розділ, в якому коротко викладена історія містечка від першої писемної згадки у 1384 р. фактично до сьогодення. Книга щедро ілюстрована фотознімками з особистих архівів жителів містечка, картами-схемами, копіями документів. Присутній також добре опрацьований науковий апарат: є розділ із примітками, іменним покажчиком, біограмами, списком використаної літератури. Але більшість сторінок присвячені долям звичайних мешканців Обертина. Осердям книги, її головним наративом стали люди – їхні переживання, відносини, спогади.

Члени колективу зібрали усні та письмові свідчення обертинців, здебільшого тих, які народилися до Другої світової війни (цим особам за вісімдесят). Для цього дослідникам довелося здійснити кільканадцять виїздів, опитати десятки людей, котрі нині живуть у Польщі, Україні, Австрії та Ізраїлі. Кожен зі спогадів опубліковано двома мовами – польською та українською, причому першою завжди виступає мова, рідна для оповідача. Єврейські спогади перекладено з німецької, російської, івриту. На сторінках книги, завдяки дослідникам, колишні мешканці містечка знову мали нагоду зустрітися і пригадати, як то було колись, коли вони жили разом.

Той Обертин, який ми можемо бачити зараз, відрізняється від Обертина, який постає зі сторінок книги. Це інше містечко, яке існує вже лише в пам’яті його жителів, котрих події ХХ ст. порозкидали по світу. Життя цього книжного Обертина теж інше – дуже непросте й неоднозначне, але таке повне, різнобарвне. В ньому є місце для погляду на одну й ту ж історію чи подію одразу з трьох точок зору – української, польської та єврейської. Вони інколи переплітаються, інколи доповнюють, інколи суперечать одна одній, а часто-густо бувають взагалі взаємовиключними. Але все одно якось умудряються існувати разом.

Не треба ідеалізувати міжвоєнний час, він мав багато своїх невирішених протиріч. Проте містяни, принаймні поляки й українці (євреї завжди жили відособлено), зжилися настільки тісно, що часом було важко визначити їхню національність. «Ми – ніби половинчики: тато був українець, а мама полька. І мама з поляків була, з Хрустовськіх, а тато з Сенюків. І у нас така ситуація [в родині]: хлопці, брати були українцями, а ми – польки», – розповідає про свою сім’ю одна із жительок містечка.

У кожного своя правда… Ця книжка повною мірою ілюструє правдивість і суперечливість одночасно цієї сентенції. Коли йшлося про довоєнні часи, люди розповідали про своє життя із сусідами більш-менш подібно, натомість спогади з Другої світової війни між собою інколи кардинально різняться. Спокійне життя в один момент було зруйноване, і містечко затягнув вир подій: спочатку радянська окупація, потім прихід мадярів та німців, винищення євреїв, голод і хвороби, знову бої, прихід совєтів, напади українських націоналістів на поляків, депортації. Лихо не оминуло нікого. І ті, що вижили – поляки, євреї, українці – винесли із цієї круговерті свою правду, якою тепер поділилися зі світом.

Автори дослідження не цензурували спогади, не підганяли їх під своє бачення, залишаючи читачеві самому можливість робити висновки. На відміну від більшості польських та українських книг на тему історії ХХ ст., де проводиться лінія чіткого поділу чорне – біле, свій – ворог, добро – зло, в цій публікації палітра кольорів штучно не обмежується.

Дослідникам вдалося врятувати від забуття цю багатобарвну картину життя мультиетнічної та поліконфесійної спільноти. Врятувати ледь не в останній момент, адже жителі того проминулого Обертина відходять. Зауважмо, що Обертин не був унікальним явищем у масштабах України чи Польщі – таких міст, містечок і сіл, де жили разом представники багатьох націй, було багато, тож по його життю можна судити і про долю західноукраїнських земель загалом, зокрема й Волині.

Саме в зафіксованій у книжці багатобарвності й міститься справжня історія, не обмежена на догоду політичному моменту і не приватизована якимось окремим народом. Як показала практика, виховані на такій однобокій історії суспільства неодмінно приходять до тієї чи іншої форми тоталітаризму. Історія в Третьому Рейху сформувала німецький націоналізм, радянська історія виховала совка, теперішня російська історія на наших очах виховує вузьколобого агресора, а Польща й Україна продовжують замикатися під власною національною стріхою. Тому «Обертин. Оповіді про життя містечка» – це актуальна книга. Сучасному громадянину держави Україна дуже важливо розуміти, що ті нації, котрі здавна проживали і тепер проживають разом з українцями на цих землях – поляки, євреї, чехи, румуни, словаки, угорці та інші – є невід’ємною частиною історії та сьогодення України. Потрібно усвідомлювати, що в усіх здобутках держави є часточка праці народів, що її населяють, а культуру України творить сума її національних культур. Шкода, що книжок на кшталт «Обертина» не читають у шкільному курсі історії.

Анатолій ОЛІХ

P. S.: Книгу можна придбати за посиланням.

 

Схожі публікації
День зосередження духовенства та сестер законних Луцької дієцезії в Маневичах
Події
9 червня в парафії Святого Духа в Маневичах відбувся щомісячний день зосередження духовенства та черниць Луцької дієцезії. Цей день став часом молитви, формації та братньої зустрічі священників і богопосвячених осіб дієцезії.
10 червня 2026
Волинський молодіжний гурт «Felińska VOICE» здобув перемогу на фестивалі в Одесі
Події
Десятий, ювілейний, Міжнародний багатожанровий фестиваль мистецтв «Біла акація» відбувся наприкінці травня в Одесі. Учасники з різних країн мали можливість представити свої номери в численних номінаціях: естрадний вокал, хореографія, інструментальний жанр, театральне та образотворче мистецтво.
09 червня 2026
Вітання для Чеслава Хитрого з нагоди 80-річчя
Події
8 червня виповнюється 80 років Чеславу Хитрому з Рівного – члену Національної спілки краєзнавців, Національної спілки журналістів України, архівісту, нагородженому відзнакою міністра культури і національної спадщини РП «Заслужений для польської культури», парафіянину костелу Святих Апостолів Петра і Павла.
08 червня 2026
У польській школі в Ковелі завершився навчальний рік
Події
Завершення навчального року в Товаристві польської культури в Ковелі – це не лише кінець чергового етапу навчання, а й насамперед нагода для роздумів про спільний шлях, успіхи та виклики, які сформували нас як спільноту, що підтримує польську мову, традиції та звичаї.
08 червня 2026
Урочистість Пресвятого Тіла і Крові Христа в Дубні
Події
Урочистість Божого Тіла католики святкують у четвер після Пресвятої Трійці. Однак в Україні цей день робочий, тому свято відзначають у неділю, щоб у ньому могли взяти участь якомога більше вірян.
07 червня 2026
У Язловці святкували День дитини
Статті
6 червня в монастирі Згромадження сестер Непорочного зачаття Пресвятої Діви Марії в Язловці Тернопільської області відзначали День дитини. Традиційно свято проходило під патронатом Генерального консульства Республіки Польща в Луцьку. Дітей та батьків розважали концертом та конкурсами.
07 червня 2026
Три паралелі про міжнаціональні конфлікти. Відбулася презентація монографії Оксани Каліщук
Події
У Волинському національному університеті імені Лесі Українки відбулася презентація книги Оксани Каліщук «Аромат памʼяти й історії з присмаком гіркоти. Компаративний аналіз подій Другої світової війни».
06 червня 2026
Учасники проєкту «Świadomy Senior» запрошують на виставу в Рівному
Події
У Рівному триває підготовка спектаклю «Золоті хіти. Театральний кавер» у рамах проєкту «Świadomy Senior». Головні ролі зіграють члени польських організацій та люди, які активно популяризують польську культуру в локальній спільноті.
05 червня 2026
Нотатка Алойзія Фелінського про «Волинський щоденник»
Статті
Пропонуємо вашій увазі статтю «В мемуари «Землі Волинської». Причинок до розвитку польської журналістики на Волині», опубліковану в № 3 «Землі Волинської» за 1939 р.
05 червня 2026