«Вдячно заспіваймо, Бога привітаймо» – це назва концертної програми, яка була представлена 14 грудня в костелі Св. Апостолів Петра і Павла Ансамблем пісні та танцю Грубешівської Землі. Солістів, музикантів, керівництво гурту, а також слухачів привітала Генеральний консул РП у Луцьку Беата Бживчи.    

Серед кільканадцяти колядок і щедрівок можна було почути твори, виконані з великою експресією, а також зворушливі колискові. Чудові тексти, спів, музика й вечірній настрій костелу призвели до того, що Божі справи тісно поєдналися зі справами людськими. Артистам вдалося передати слухачам пісні, наповнені миром і любов’ю, які надовго залишаться в їхніх серцях і пам’яті. Після концерту художній керівник і хореограф товариства Гражина Темпорович погодилася дати невелике інтерв’ю. З нею розмовляв головний редактор «Волинського монітора» Валентин Ваколюк.

В. В.: Ви чудово ввели глядачів у святковий настрій. Звідки ідея?

Г. T.: Передусім хочу подякувати за те, що Генеральне консульство РП запросило нас до Луцька. Ми приїжджаємо сюди з великою приємністю. Зрештою, ця співпраця сформувалася впродовж кількох років. Ми дуже любимо співати колядки та тішимося, що нині могли їх тут виконати. Різдвяні свята – чудовий час, коли забуваються різні негаразди, кривди й хочеться жити з доброю надією. Радію, що ми привезли хороші сподівання за кілька днів до свят. Думаю, що колядки сподобалися. Кілька нових колядок ми підготували спеціально для сьогоднішнього концерту, проте маємо в репертуарі й такі, які виконуємо постійно.

В. В.: Яку колядку Ви особисто любите, таку особливу, сімейну?

Г. T.: «Oj maluśki, maluśki» – це моя улюблена колядка. Ми виконували її на біс. Ансамбль чудово її зіграв, так, як це роблять гуралі. Ми не гуралі, але намагалися принаймні наслідувати їхню чудову гру, таку, що йде від серця. Солістки гарно заспівали.

В. В.: Але з такою відверто хрубешівською ноткою… А артистам прошу передати, що вони неперевершені. Як Вам це все вдається?

Г. T.: Інколи думаю, що це моя сізіфова робота. Оскільки, коли виховаю дійсно чудових танцівників і солістів, то вони йдуть у світ – танцюють та співають уже в студентських та університетських колективах. Звичайно, мені дуже приємно, коли мене запрошують на ювілейні концерти в Польщі, в яких беруть участь мої танцюристи. Пригадую, як вони починали танцювати в семирічному віці, а нині виступають на серйозних сценах в університетських колективах. Це надзвичайно приємно. Варто підкреслити, що я так прищепила своїм вихованцям любов до фольклору, що зараз відновила групу тридцятирічних випускників. Упродовж двох років ми проводимо репетиції, зустрічаємося систематично, вони танцюють на кожному концерті. Дуже горджуся тим, що вони повернулися.

В. В.: Польща зараз перебуває в стані передсвяткової метушні, а на сході України гинуть люди.

Г. T.: Це трагедія. Трагедія, яка не повинна мати місце у XXI столітті. Трагедія, що затьмарює чарівність Різдвяних свят. Коли ми думаємо про те, що діється в Україні, то нам стає сумно.

В. В.: Ми маємо про що попросити новонародженого Ісуса…

Г. T.: Так, маємо просити про мир в Україні та світі.

В. В.: Дякую за розмову. Веселих свят і всього найкращого.

Концерт був організований Генеральним консульством РП у Луцьку. Сердечно дякуємо настоятелю парафії Павлові Хом’яку за створення можливості, щоб Ансамбль пісні та танцю Грубешівської Землі виступив у костелі Св. Апостолів Петра і Павла в Луцьку.

Валентин ВАКОЛЮК, Ядвіга ДЕМЧУК