Весна приходить щороку, проте кожного разу люди роблять великі очі й поводяться так, ніби відкрили Америку. Ба більше, вони повідомляють про це направо і наліво з енергійністю, достойною середньовічного герольда, який перебуває на службі в його високості короля.

Ледь людина встигла сховати зимові черевики й пухову куртку в шафу, а вона вже стоїть на порозі, вся в пуп’янках, соковитій зелені та променях. Одним словом, влаштовує грандіозний вихід. І ось після кількох місяців, коли світ радше був такий собі сіруватий і похмурий, адже білого снігу як на ліки, кожен подув теплого повітря діє як кава на світанку.

Перші дні весни – це момент, коли навіть найбільш закоренілий песиміст починає дивитися на світ через рожеві окуляри. Раптом виявляється, що можна зранку поспати на пів години довше, бо не треба починати день з обмітання автомобіля від снігу й перевірки, чи тротуар не перетворився на ковзанку. Людина виходить на прогулянку і дихає на повні груди.

Співають птахи, дерева сором’язливо зеленіють, а сусід, який за всю зиму ні разу не промовив добридень, тепер усміхається від вуха до вуха, ніби виграв у лотерею. Завдяки цим додатковим 30 хвилинам будильник перестає бути ворогом номер один, а ранкове пробудження не нагадує штурму найвищої вершини світу. Людина встає, потягується, виглядає у вікно і замість всеохопної туги бачить і чує радість повернення до життя.

Листочки зеленіють, квіти розцвітають, а птахи виспівують рулади найкраще, як тільки вміють. Звісно, не все ідеально. Весна буває капризною. Одного дня сонце, другого – дощ, третього – вітер, який може пронизати наскрізь, до нутра кісток. Але хто на це зважає? Як говорить старовинне прислів’я, немає такого поганого, щоб на добре не вийшло.

Дощ прибиває пилюку, робить зелень зеленішою, а калюжі дають привід пригадати своє дитинство і принаймні подумки в них вскочити. Ба більше, весна – це час, коли люди починають будувати великі плани. Раптом кожен хоче змінити своє життя. Почати бігати, правильно харчуватися, менше курити, тобто стати кращою версією себе.

Спортзали тріщать по швах, парки повняться бігунами, а полиці в магазинах здорового харчування світять пусткою. Можна сказати, що всі ловлять вітер у вітрила, хоч дехто тільки на хвилинку, оскільки через тиждень повертається до попереднього режиму, виправдовуючись, що від зайвини голова не болить, особливо коли йдеться про шоколад і тістечка з масляним кремом. Такий собі солом’яний вогонь, який може торкнутися кожного.

Також не можна не помітити, що весна діє на людей як еліксир молодості. Раптово всі виглядають краще, почуваються чудово і, що найважливіше, мають більше енергії. Навіть щоденні обов’язки перестають бути такими страшними. Людина замість того, щоб усе відкласти на пізніше, береться за роботу і працює, ніби хтось скинув із неї невидимий тягар.

І хоч часом може скластися враження, що це просто швидкоплинне захоплення, ним все одно варто насолоджуватися. Бо зрештою весна нагадує нам про щось дуже просте: що після кожної зими настає період відродження. Що навіть якщо деякий час було під гірку, сторінка завжди може перегорнутися. І що іноді достатньо лише трохи сонця, щоб світ знову набув сенсу та кольору.

Тож замість того, щоб скаржитися на мінливу погоду чи пилок, який витає в повітрі (хоча для алергіків це справжній кошмар), краще насолоджуватися тим, що маємо. Прогулятися, поніжитися на сонечку та дозволити собі хвилинку безтурботності. Бо якщо не зараз, то коли? Зрештою весна не триває вічно, а шкода, бо могла би.

***

Робити великі очі (robienie wielkich oczu) – вираження сильного здивування, недовіри.

Солом’яний вогонь (słomiany ogień), тобто раптовий, інтенсивний, проте короткотривалий запал або ентузіазм щось зробити.

Чогось як на ліки (czegoś jest jak na lekarstwo) – обмежена кількість, дуже мало.

Дивитися на світ через рожеві окуляри (patrzenie na świat przez różowe okulary) означає сприймати дійсність занадто оптимістично, без здорової критики.

Ловити вітер у вітрила (łapać wiatr w żagle) – використовувати сприятливі обставини, щоб енергійно розпочати або розвинути діяльність, часто після періоду застою та труднощів.

Щось було під гірку (było pod górkę) – відбувалося непросто, з труднощами.

Габріеля Возняк-Ковалік,

учителька, скерована до Луцька організацією ORPEG