За кожним хрестом на військовому кладовищі, кожним іменем і прізвищем на меморіальній дошці – обірвана історія життя людини, яка кохала, мріяла і загинула, захищаючи те, що було їй дороге: родину, землю, свободу.

Дивлячись на таблицю з іменами загиблих під Зборовом у 1914–1920 рр., тобто під час Першої світової війни та польсько-більшовицької війни, я замислююся, чи залишили вони після себе нащадків і де зараз їхні внуки й правнуки? Чи борються з тим самим ворогом, чи живі, чи пам’ятають про славні вчинки своїх предків? Давайте придивимося до їхніх імен та прізвищ – вони захищали цю землю сто років тому, як наші чоловіки, батьки, брати та сини захищають її зараз.

Пам’ять робить людину людиною, особливо пам’ять про тих, завдяки кому ми живемо. Саме вона щороку в День Війська Польського та в Успіння Пресвятої Богородиці приводить поляків із Тернополя й Тернопільської області на військове кладовище в Зборові.

15 серпня у спільній молитві взяли участь голови та члени Товариства відродження польської культури імені Юліуша Словацького в Кременці, Польського культурно-освітнього товариства «Збараж», Тернопільського культурно-просвітницького полонійного товариства, яке традиційно виступило організатором заходу, а також зборівські поляки. Прибули також Генеральна консулка Республіки Польща в Луцьку Анна Новаковська та консул Кшиштоф Василевський.

Усі вони взяли участь у месі за тих, хто поліг за Батьківщину, яку відправив у каплиці-мавзолеї Війська Польського отець Анджей Маліг, настоятель римо-католицької парафії Божого Милосердя в Тернополі. Таким чином присутні вшанували пам’ять польських солдатів, які загинули під час Першої світової війни та польсько-більшовицької війни.

Текст і фото: Марина Войнова,
Тернопільське культурно-просвітницьке полонійне товариство