Навчитися для себе самого
Інтерв'ю

29 червня в Луцьку гостем редакції «Волинського монітора» був Рафал Пира – поляк, учитель, велосипедист, який 26 червня вирушив у сольну подорож «Світло пам’яті» Україною.

– Ви їдете Україною велосипедом… Який Ваш маршрут і його мета?

– Мій маршрут проходитиме через Луцьк, Янову Долину (зараз Базальтове), Рівне, Дубно, Кременець, Броди, Гуту-Пеняцьку та Львів. Потім повернуся додому.

Це такий собі мій задум – дорога лампадок. Я лише хотів перед наближенням річниці Волинської трагедії запалити світло в цих населених пунктах від свого імені, а також від імені жителів мого регіону.

– Ваша родина має кресові корені?
– Ні, я ніяк не пов’язаний із Кресами.

– Ви молода людина, то ж чому Вас хвилює це важке минуле?
– Є два аспекти. По-перше, я вчитель, тобто людина, яка повинна виховувати дітей, молодь у любові до своєї Батьківщини, традицій, історії. По-друге, я сам хотів би навчитися цієї історії. Відомо, що на теренах Польщі історія дуже часто є медійною темою, особливо якщо йдеться про Україну, бандерівщину, УПА, Катинський злочин. І я вважаю, що немає нічого кращого, як самому перевірити, побачити, відчути, пізнати, а не ґрунтувати свій досвід на пресі, Інтернеті.

– То Ви не вірите засобам масової інформації? А крім цього, Ви в’їжджаєте до країни, яка зараз знаходиться у стані війни…
– Так, я знаю, що Україна зараз у стані війни, але бої тривають на Східній Україні. Скажу щиро: я більше налаштовувався на український націоналізм, що, як говорять, відроджується саме тут, на Західній Україні. Я приїхав сюди як звичайна людина, не веду політичної агітації, не виступаю від імені жодного товариства – їду сам, як поляк, учитель, патріот, щоби відчути Україну на дотик. Я заснував таку групу «Вболівай із класом» – «Молоді патріоти». Це моя авторська, така собі профілактично-освітня програма. Перед самим виїздом багато людей із групи, а також різних патріотичних організацій зверталися до мене, побоюючись про моє життя і здоров’я, казали, щоб я взагалі сюди не їхав і щоб я в Україні не показував своєї польськості.

– Як Ви думаєте, звідки беруться ці побоювання щодо небезпеки?
– Маю підозру, що тут ідеться про різні ситуації, про які можна довідатися з преси, телебачення, Інтернету. Може, тому, що зараз всюди говорять про культ Бандери… Не знаю, важко мені сказати, чи дійсно це так, адже я в Україні тільки кілька годин. Поки що я можу розповісти, що тут я зустрівся з приязним ставленням багатьох людей. Я розмовляв із деякими людьми під час своїх зупинок. Усі ставилися до мене позитивно. Негативно я можу висловитися лише про українських водіїв, адже, здається, вони взагалі не вважають велосипедистів повноправними учасниками дорожнього руху. Інша справа – я думав, що хоча б перші 20 км від кордону буде хороша дорога, але, на жаль, я помилявся…

– Прошу розповісти трохи про свою подорож.
– Я в дорозі четвертий день із десяти запланованих, а в Україні вже десь близько чотирьох годин.

Мрію про те, щоб у 2018 р. організувати Велосипедний Вармінсько-Мазурський рейд пам’яті в Україну – на велику кількість днів, для необмеженої кількості учасників. Цього ж року я хотів просто побачити, чи дійсно можна щось таке організувати. Тому я й виїхав сам, аби перевірити маршрут на власній шкірі.

Їду велосипедом від свого місця проживання. За перший день подолав майже 220 км до міста Седльце, другий відрізок – Люблін і через Холм до Замостя 240 км, пізніше Грубешів – там під’їзду до кордону всього якихось 60 км, сьогодні – перетин кордону, а потім із кордону сюди. Всього трохи більше 600 км за чотири дні. Весь же маршрут становитиме 1600 км.

Офіційно свою подорож я хочу закінчити у Варшаві біля Волинського пам’ятника, покласти квіти, запалити лампади і зустрітися з людьми, які підтримували мене під час цієї поїздки. Йдеться не про фінансову підтримку, а про підтримку в загальному розумінні цього слова.

– Сьогодні (29 червня – ред.) Ви потрапили у справжню бурю під час мандрівки.
– Спочатку було дуже спекотно, а я не переношу спеки. Також не люблю сильного вітру, а довелося їхати дуже відкритою місцевістю, тож думав, коли все це скінчиться. Скінчилося швидко… Грозою, градом, блискавками, громом, зламаними деревами. Я доїхав до автобусної зупинки і там перечікував, але день вже добігав кінця, тож довелося під густим дощем майже дві години їхати до Луцька, але зараз уже все добре. Таке в мене було волинське хрещення. Враження просто несамовиті.

– Чи Ви маєте намір після повернення покласти під хрестом волинську землю, квіти?
– Цього року я був з урядовою делегацією в Катині та привіз землю з тих сторін. Так само збираюся зробити й цього разу. Особливо в тих місцях, де запланував, де ще не був. Мене запитували, чи я буду не тільки в Дубні або Рівному, а й в інших містах. На жаль, я не зможу побувати всюди. Проте я впевнений, що знову приїду в Україну. Хотілося б за рік знову бути тут і, звісно, в інших місцях. Я хочу навчитися історії, навчитися для себе самого, особливо тих моментів, які з різних причин замовчуються.

– Історія кожного покоління інша. Кожне покоління має свою музику, свої фільми, свій простір, свою історію. Ви будете мати власну…
– Я теж вважаю, що історію потрібно знати. Коли ми втрачаємо пам’ять, втрачаємо ідентичність. Ідентичність не тільки національну, але й людську. Мені здається – хоча я, може, й помиляюся – історія одна, однак розуміння історії – це вже справа індивідуальна для кожного з нас.

Ясно, що історія польського та українського народів була різною, проте не можна жити тільки історією. Необхідно дивитися в майбутнє й намагатися будувати це майбутнє.

– Чи можете пообіцяти, що після повернення Ви відзвітуєтеся нам про свою мандрівку?
– Так, я охоче напишу й поділюся знімками. Не буде в тому, що писатиму, зайвих реверансів і надіюся, що цього не сприймуть погано. Як побачу, як відчую, так і напишу.

– Дякуємо. Будемо чекати.

Розмовляв Валентин ВАКОЛЮК

Схожі публікації
Історичний інтелектуальний турнір у Тернопільському полонійному товаристві
Події
19 серпня в Тернопільському культурно-просвітницькому полонійному товаристві відбувся історичний інтелектуальний турнір, присвячений ролі Польщі в Другій світовій війні.
25 серпня 2026
Літні майстеркласи на Балтиці для дітей зі Здолбунова
Події
Останні дні літніх канікул виявилися надзвичайно насиченими для учнів школи польської мови, яка діє при Товаристві польської культури Здолбунівщини.
25 серпня 2026
Заняття з польської мови в Гусятині й Хоросткові
Події
Надзбручанське товариство польської культури та мови запрошує дітей та молодь вивчати польську мову, історію, культуру та традиції Польщі.
25 серпня 2026
Спадщина Костюхнівки
Статті
«Є такі місця, де земля пам’ятає більше, ніж каміння, а тиша промовляє більше, ніж слова. Костюхнівка – саме таке місце», – сказав отець Марцін Цєсєльський під час вшанування 110-ї річниці битви Польських легіонів під Костюхнівкою та 15-річчя Центру діалогу «Костюхнівка».
23 серпня 2026
Учасники школи архітектури відвідали Дубно
Події
21 серпня Дубенське товариство польської культури приймало учасників денного табору, присвяченого архітектурі, який у ці дні проводить Українсько-польський союз імені Томаша Падури в Рівному.
21 серпня 2026
Безкоштовні заняття з польської мови в Дубні
Події
Дубенське товариство польської культури запрошує на заняття в суботньо-недільній школі польської мови, які проводить учитель із Польщі.
21 серпня 2026
Польські фразеологізми: Асертивність, тобто непросте мистецтво казати «ні»
Статті
У теорії все виглядає банально просто. Психологи переконують, що асертивність полягає у висловленні власних потреб та окреслені кордонів – спокійно, рішуче та з повагою до інших. Однак на практиці багато хто досі має із цим величезну проблему.
21 серпня 2026
В Івано-Франківську провели форум національних спільнот та корінних народів
Події
18 серпня в Івано-Франківську відбувся Західноукраїнський форум національних спільнот та корінних народів України «Єдність у розмаїтті: європейський поступ та спільна перемога».
20 серпня 2026
Харцерський табір у серці Карпат
Події
3–16 серпня Карпати стали домівкою для групи зухів, харцерів і мандрівників із Рівного, Здолбунова та Костополя.
19 серпня 2026