У 77-му річницю початку Другої світової війни, 1 вересня, лучанам нагадали про тодішні жахливі події. У костелі Святих Апостолів Петра і Павла відкрили документальну фотовиставку «Самаритяни з Маркової» та показали фільм «The symphony of sorrowful songs».
Заходи в Луцьку організували Генеральне консульство Республіки Польща та Кафедральний костел Святих Апостолів Петра і Павла.
Присвячена рятівникам євреїв виставка світлин «Самаритяни з Маркової» розділена на декілька частин і, здебільшого, містить звичайні фото із сімейних архівів, наприклад зроблені під час робіт на землі. Значна частина експозиції висвітлює долю Ульмів із Маркової, усю родину яких розстріляли в 1944 р. за те, що вони переховували в себе дві сім’ї євреїв.
Стрічка британського режисера Тоні Палмера «The symphony of sorrowful songs» («Симфонія сумних пісень»), відзнята в 1993 р., основана на музичному творі польського композитора Генрика Гурецького «Симфонія № 3», який виконав оркестр «Лондонська симфонієта» (диригент – Девід Зінман, соло – Дон Апшоу). Фільм, музично поділений на три частини, задокументував найбільш трагічні події ХХ ст.: від жахіть концтаборів до війни в Югославії.
Також Тоні Палмер спеціально до кіноперегляду в Луцьку записав відеозвернення, в якому розкрив головне послання стрічки й розповів про своє знайомство з Гурецьким. «Симфонія Гурецького складається з трьох частин, які мають одну спільну тему. У першій частині Божа Мати говорить про втрату свого сина; друга – присвячена написам у таборі смерті, зокрема напису маленької дівчинки: «Мамо, не плач за мною»; третя – показує жахливі події, коли армія загарбників проходить селом, знищуючи все на своєму шляху, а мати шукає свою дитину. Усі три частини симфонії висвітлюють одну тему – тему пошуку матір’ю своєї дитини», – зазначає режисер. На його думку, музика, написана Гурецьким, «надзвичайно актуальна й сьогодні, вона про сьогодення… Ці жахливі кадри того, як страждають діти, містять головне послання: «Що ви зробили з моїми дітьми?» Про це запитує Божа Мати». Тоні Палмер наголосив, що після перегляду фільму всі отримують своєрідне попередження й повинні задуматися над тим, щоб ці події більше ніколи не повторилися, і зробити усе можливе, аби вберегти людство від жахливих трагедій, свідками яких стало ХХ ст.
Ольга ШЕРШЕНЬ
Фото: Ірина КАНАГЕЄВА
